Ранок того дня, коли жахливий російський ракетний удар вразив житловий будинок у Києві, назавжди закарбувався у пам’яті. Це був звичайний житловий будинок, де мешкали сотні родин. Ракета пробила кожен поверх, дійшовши до самого підвалу, залишивши по собі руїни та невимовний біль. Цей єдиний російський ракетний удар забрав життя 23 мирних мешканців столиці. Співчуття їхнім родинам та близьким є глибокими та щирими.
Рятувальна операція, що розгорнулася після російського ракетного удару, тривала майже 40 годин – до останнього моменту рятувальники, що працювали безперервно, намагалися витягти людей живими з-під завалів. Їхня самовіддана праця дозволила врятувати багатьох, але не всім вдалося вижити. Загалом, під час того масованого обстрілу України, російські війська вбили 30 людей і поранили 172. Цей жорстокий акт терору не мав жодного військового призначення. Він не приніс Росії абсолютно нічого у військовому плані. Це був свідомий терор, та сама тактика, яку російська армія застосовувала скрізь, від Чечні до Сирії. Знищення та вбивства – це єдине, що Кремль та його військові угруповання справді вміють робити “добре”.
Ці дії яскраво демонструють ту жорстокість, яка об’єднує Росію з режимами, подібними до тих, що нині керують в Ірані та Північній Кореї. Наразі Москва активно намагається врятувати ядерну програму Ірану. Іншого тлумачення її публічних сигналів та прихованої діяльності просто не існує. Коли один з її спільників втрачає здатність експортувати війну та дестабілізацію, Росія відчуває це на собі і намагається втрутитися, щоб зберегти цей крихкий, але смертоносний “союз”. Це цинізм у його найгіршому прояві. Ця ситуація вкотре доводить, що агресивним режимам не можна дозволяти об’єднуватися та ставати партнерами. Світова спільнота повинна рішуче протистояти таким альянсам, які загрожують міжнародній безпеці та стабільності. Кожен російський ракетний удар є нагадуванням про необхідність консолідації зусиль для захисту принципів миру та співіснування. Трагедія в Києві підкреслює глобальний виклик, який походить від подібних терористичних дій, і потребує об’єднаної відповіді, щоб зупинити подальше поширення агресії. Незважаючи на всі спроби агресора, українська столиця та її мешканці продовжують демонструвати незламність. Цей ракетний удар по Києву лише посилює рішучість українського народу у боротьбі за свою свободу та незалежність.

Ранок того дня, коли жахливий російський ракетний удар вразив житловий будинок у Києві, назавжди закарбувався у пам’яті. Це був звичайний житловий будинок, де мешкали сотні родин. Ракета пробила кожен поверх, дійшовши до самого підвалу, залишивши по собі руїни та невимовний біль. Цей єдиний російський ракетний удар забрав життя 23 мирних мешканців столиці. Співчуття їхнім родинам та близьким є глибокими та щирими.Рятувальна операція, що розгорнулася після російського ракетного удару, тривала майже 40 годин – до останнього моменту рятувальники, що працювали безперервно, намагалися витягти людей живими з-під завалів. Їхня самовіддана праця дозволила врятувати багатьох, але не всім вдалося вижити. Загалом, під час того масованого обстрілу України, російські війська вбили 30 людей і поранили 172. Цей жорстокий акт терору не мав жодного військового призначення. Він не приніс Росії абсолютно нічого у військовому плані. Це був свідомий терор, та сама тактика, яку російська армія застосовувала скрізь, від Чечні до Сирії. Знищення та вбивства – це єдине, що Кремль та його військові угруповання справді вміють робити “добре”.Ці дії яскраво демонструють ту жорстокість, яка об’єднує Росію з режимами, подібними до тих, що нині керують в Ірані та Північній Кореї. Наразі Москва активно намагається врятувати ядерну програму Ірану. Іншого тлумачення її публічних сигналів та прихованої діяльності просто не існує. Коли один з її спільників втрачає здатність експортувати війну та дестабілізацію, Росія відчуває це на собі і намагається втрутитися, щоб зберегти цей крихкий, але смертоносний “союз”. Це цинізм у його найгіршому прояві. Ця ситуація вкотре доводить, що агресивним режимам не можна дозволяти об’єднуватися та ставати партнерами. Світова спільнота повинна рішуче протистояти таким альянсам, які загрожують міжнародній безпеці та стабільності. Кожен російський ракетний удар є нагадуванням про необхідність консолідації зусиль для захисту принципів миру та співіснування. Трагедія в Києві підкреслює глобальний виклик, який походить від подібних терористичних дій, і потребує об’єднаної відповіді, щоб зупинити подальше поширення агресії. Незважаючи на всі спроби агресора, українська столиця та її мешканці продовжують демонструвати незламність. Цей ракетний удар по Києву лише посилює рішучість українського народу у боротьбі за свою свободу та незалежність.”}