Норвежці йдуть на виборчі дільниці в неділю та понеділок, щоб вирішити, чи продовжувати курс лейбористського уряду, чи обрати праву коаліцію. Маючи лише чотири мільйони виборців, Норвегія, засновник НАТО, яка межує з Росією по Арктиці та є частиною єдиного ринку ЄС, але не членом, завжди відігравала значну роль на міжнародній арені. Війни в Газі та Україні, а також торговельні тарифи США суттєво вплинули на передвиборчу кампанію. Однак, в останній момент, фокус змістився на зростання вартості життя та нерівність.

Багато громадян, як-от Андреас, батько малої дитини, вважають ключовими питаннями державні витрати, розвиток шкіл, залізничної та автомобільної інфраструктури. Ця внутрішня увага стала очевидною на політичному фестивалі Норвегії в Арендалі минулого місяця. Традиційно, політики, бізнесмени, профспілки та громадськість збираються на південному сході країни для обговорень. Цього року фестиваль розпочався з національних теледебатів за участю всіх провідних політичних лідерів. Серед них був прем’єр-міністр від Лейбористської партії Йонас Гар Стьоре, 65 років, який прагне до другого терміну після восьми років консервативного правління, що завершилося у 2021 році. Йому протистоїть права коаліція, що складається з двох консервативних партій: право-популістська Партія прогресу під керівництвом Сільві Лістауг, 47 років, чия популярність зросла, та партія «Хьойре» екс-прем’єра Ернa Солберг, яка прагне повернутися до влади.

Одним із гарячих питань кампанії стало майбутнє 1% податку на багатство, який норвежці сплачують, якщо їхні активи перевищують 1,76 мільйона норвезьких крон (приблизно 130 000 фунтів стерлінгів / 175 000 доларів США). Хоча існують знижки, що покривають три чверті вартості основного житла. Кілька заможних норвежців уже переїхали до Швейцарії, частково через високі податки на батьківщині. Чи можна скасувати цей відтік? Сільві Лістауг закликає до скасування податку на багатство та зниження інших податків, тоді як консерватори Солберг хочуть скасувати податок на багатство на так званий «оборотний капітал», як-от акції. Лейбористи не готові йти так далеко, але обіцяють широке переглядання податкової системи. Колишній голова НАТО Йенс Столтенберг, впливовий діяч Лейбористської партії, попереджає про створення податкової системи, за якої найбагатші норвежці платитимуть мало або зовсім не платитимуть податків. Згідно з опитуваннями, Лейбористська партія випереджає Партії прогресу та консерваторів, частково завдяки «ефекту Столтенберга». Однак, якщо переможе права коаліція, виникне питання, хто з двох лідерів партій стане прем’єр-міністром. Ернa Солберг, 67 років, яка була прем’єр-міністром вісім років, поки що відмовляється визнавати можливість того, що її популістська суперниця може зайняти цю посаду перед нею, вважаючи її занадто поляризуючою політичною фігурою.

Зовнішня політика також відігравала значну роль у кампанії. Нещодавно найбільший у світі суверенний фонд Норвегії оголосив про припинення інвестицій майже в половину ізраїльських компаній, які він мав, через звинувачення у порушеннях прав людини. Фонд обсягом 1,9 трильйона доларів США, створений завдяки величезним нафтогазовим ресурсам Норвегії, керується центральним банком і має дотримуватися етичних норм. На тлі війни в Газі, виконавчий директор фонду Ніколай Танген назвав нещодавні рішення «найгіршою кризою в його житті».

Хоча Норвегія є членом НАТО, вона ніколи не входила до Європейського Союзу. Країна має доступ до єдиного ринку ЄС через членство в Європейській економічній зоні, тому мусить дотримуватися його правил. Також Норвегія є частиною безвізової Шенгенської зони ЄС. Війна Росії проти України, можливо, зблизила Норвегію з європейськими сусідами на різних рівнях, але питання вступу до ЄС майже не обговорювалося під час виборчої кампанії, оскільки партії побоюються втратити виборців через таке поляризуюче питання. Журналіст Фредрік Солванг, один із модераторів дебатів в Арендалі, зазначив: “У Норвегії все ще існує величезна кількість противників вступу до ЄС, тому виборців там немає”. Для консерваторів Солберг активна робота над членством в ЄС є основною політичною метою, але це вимагатиме референдуму. “Тож це не питання цієї виборчої кампанії”, – сказала вона. “І, звичайно, доки ми не побачимо чіткішого руху до більшості за членство в ЄС, жоден з нас не розпочне нових дебатів щодо референдуму”. “Лейбористська партія завжди була про-ЄС, але сьогодні це не питання порядку денного”, – сказав міністр закордонних справ Еспен Барт Ейде. “Я не виключаю, що це може статися в майбутньому, якщо відбудуться значні зміни, але зараз моїм мандатом як міністра закордонних справ є якомога краще підтримувати відносини, які ми маємо”.

Частина теледебатів в Арендалі включала поєдинок між лідерами партій з одного політичного боку. Коли двом центристсько-правим партіям – Лібералам, які прагнуть вступити до ЄС, та Християнським демократам, які не прагнуть, – запропонували вибір між прапорами ЄС або Pride у школах, вони віддали перевагу обговоренню прапорів. “Я думаю, що через геополітичний статус майбутнє невизначене, і, можливо, нам доведеться серйозно поставитися до цієї дискусії”, – сказала медсестра Івер Хоен. Крістіна Стуйк, яка має норвезьке та іспанське громадянство, погоджується. “Я думаю, що норвезька політика поводиться так, ніби вона на окремому острові від решти світу і не зазнає впливу, але очевидно, що це не так”. Норвезька політична система включає 19 виборчих округів, заснованих на пропорційному представництві, і жодна партія не може керувати самостійно. Для формування більшості у 169-місцевому Стортингу коаліції потрібно 85 місць, а меншості уряди в Норвегії давно є звичайним явищем. Уряд меншості Стьоре, сформований разом із Центристською партією після минулих виборів, розпався у січні через суперечки щодо енергетичної політики ЄС. Права коаліція також має власні розбіжності, тому ці вибори можуть закінчитися без чіткої більшості після підрахунку голосів у понеділок увечері. Ці вибори в Норвегії є ключовими для визначення майбутнього економічного та зовнішньополітичного курсу країни, а також її відносин з ЄС.