З приходом зими, яка сповільнює темпи бойових дій на полі бою, Москва та Київ роблять ставку на кампанії проти енергетичних активів одне одного, щоб вийти з глухого кута у конфлікті. Зима традиційно сповільнює наземні операції, що змушує сторони шукати альтернативні шляхи впливу. Україна та Росія зосередили свої зусилля на енергетичному секторі, що має вирішальне значення для функціонування держави та підтримки армії. Ці атаки спрямовані не лише на знищення інфраструктури, але й на створення тиску на супротивника, викликаючи економічні труднощі та невдоволення населення. Російські удари по українській енергетиці мають на меті позбавити країну електроенергії та тепла, особливо в холодну пору року. В свою чергу, Україна прагне відповідати, завдаючи ударів по російських нафтопереробних заводах та інших енергетичних об’єктах, що може вплинути на експортні доходи Росії та її здатність фінансувати війну. Ця стратегія перетворює енергетичну інфраструктуру на ключове поле битви, де результати можуть бути не менш значущими, ніж на полі бою. Вибір таких цілей є ризикованим, оскільки може призвести до ескалації конфлікту та гуманітарних наслідків. Однак, в умовах затяжної війни, обидві сторони готові йти на ці кроки, сподіваючись переламати хід подій. Наслідки цих дій відчуватимуться не лише в Україні та Росії, але й можуть мати глобальний вплив на енергетичні ринки. Зимовий період стає вирішальним для оцінки ефективності цих стратегій та їхнього впливу на подальший розвиток конфлікту.