Туреччина, як гарант припинення вогню, прагне відіграти ключову роль у майбутньому Гази, розглядаючи це як можливість для отримання значних політичних та економічних вигод. Однак, Ізраїль категорично проти такого втручання. Турецькі амбіції щодо впливу в регіоні, особливо після посилення її ролі як регіонального гравця, стикаються з жорсткою протидією з боку Ізраїлю, який прагне зберегти повний контроль над ситуацією та не допустити посилення будь-яких зовнішніх впливів, що можуть загрожувати його національній безпеці.
Це напруження відображає ширший геополітичний контекст, де Туреччина намагається розширити свою сферу впливу, тоді як Ізраїль дотримується оборонної позиції, намагаючись утримати стабільність у регіоні. Позиція Ізраїлю базується на його досвіді та безпекових міркуваннях, тоді як Туреччина виходить з прагматичних міркувань, спрямованих на зміцнення власної міжнародної позиції та економічного зростання.
Відносини між Туреччиною та Ізраїлем історично складні, і спроби Анкари взяти участь у вирішенні палестино-ізраїльського конфлікту часто викликають занепокоєння в Єрусалимі. Особливо це стосується будь-яких ініціатив, що можуть змінити статус-кво в Газі, яка перебуває під блокадою та контролем ХАМАС. Туреччина, намагаючись позиціонувати себе як незалежного посередника, натомість сприймається Ізраїлем як сторона, що має власні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами безпеки Ізраїлю.
Економічні вигоди, на які розраховує Туреччина, можуть включати в себе розширення торговельних зв’язків, інвестиційні можливості та посилення свого впливу в близькосхідних економічних процесах. Політичні вигоди ж пов’язані з підвищенням міжнародного престижу та зміцненням її позицій як ключового гравця в регіональній політиці. Однак, ці амбіції наштовхуються на суттєві перешкоди, головною з яких є небажання Ізраїлю ділитися владою чи впливом у такому чутливому питанні. Таким чином, майбутнє Гази залишається невизначеним, а роль Туреччини в ньому – під великим питанням, враховуючи протидію з боку Ізраїлю.