Рішення адміністрації Трампа направити Орвілла Еторію до Есватіні, країни, з якою він не мав жодних зв’язків, викликало занепокоєння серед правозахисних груп. Це призначення стало предметом пильної уваги, адже воно підняло питання щодо прозорості та доцільності кадрових рішень на міжнародній арені. Особливе занепокоєння викликає той факт, що Еторія, незважаючи на відсутність попереднього досвіду чи особистих зв’язків з Есватіні, був обраний для такої відповідальної місії. Правозахисники наголошують, що подібні призначення можуть свідчити про політичні мотиви, а не про справжню зацікавленість у розвитку двосторонніх відносин чи підтримці прав людини в регіоні. Вони закликають до більш ретельного відбору кандидатів, які б мали глибоке розуміння місцевого контексту та реальних потреб країни, куди їх призначають. Відсутність такого розуміння може призвести до неефективної дипломатичної роботи та навіть до погіршення ситуації з правами людини. Крім того, виникають питання щодо впливу такого призначення на сприйняття Сполучених Штатів як партнера в регіоні.