Вісімдесят років тому людство, переживши жахи світової війни, виголосило доконечне: «Ніколи знову». Ця обіцянка стала наріжним каменем нового світового порядку, створеного на принципах поваги до життя, суверенітету та міжнародного права. Проте сьогодні, всупереч усім урокам історії, Росія цинічно повторює найстрашніші злочини, що нагадують нацистські. Це не просто конфлікт, це відкрита демонстрація зневаги до гуманітарних цінностей, що шокує весь цивілізований світ.

Жахливі злочини Росії проявляються у масових похованнях цивільних осіб, свідченнях нелюдських тортур та вбивств, що щодня виявляються на звільнених українських територіях. Кожне таке місце – це доказ спланованої політики терору. Закатовані полонені, цинічно ігноруючи Женевські конвенції та будь-які норми моралі, свідчать про повну деградацію агресора. Викрадені діти – тисячі маленьких українців, які були насильно депортовані та переміщені до держави-агресора, – є одним з найжорстокіших злочинів проти майбутнього нації. Знищені міста та селища, перетворені на руїни та попіл, символізують прагнення окупантів стерти з лиця землі не лише українські населені пункти, а й саму українську ідентичність. Ці жахливі злочини Росії проти людяності є прямим продовженням тоталітарних ідеологій минулого.

У той час як світ пригадує перемогу над нацизмом, українці змушені протистояти новому, не менш небезпечному явищу — рашизму. Це ідеологія, що поєднує в собі елементи фашизму, імперіалізму та ксенофобії, спрямована на знищення суверенітету та самобутності інших народів. Війна в Україні – це не лише геополітичне протистояння, це екзистенційна боротьба за право існування українського народу та за цінності, які мають бути непорушними для всього світу: свобода, гідність, справедливість. Український народ, натхненний відвагою своїх предків, які перемогли нацизм, сьогодні демонструє безпрецедентну стійкість та героїзм у цій війні. Кожен день їхнього опору є доказом незламності духу та рішучості захищати свою землю та свої принципи, незважаючи на постійні злочини агресора.

Ця боротьба України проти агресії має глибокі історичні паралелі, нагадуючи про те, що мир і безпека ніколи не є даністю. Вони вимагають постійної пильності та готовності відстоювати базові людські права. Сучасна війна в Україні є лакмусовим папірцем для міжнародної спільноти, яка повинна зробити все можливе, щоб зупинити цю агресію та притягнути винних до відповідальності за злочини Росії. Підтримка України – це підтримка майбутнього, де обіцянка «Ніколи знову» справді має значення. Українці борються за вільний світ, за світ, де немає місця масовим вбивствам, тортурам та викраденням дітей. Їхня відвага та прагнення до справедливості надихають і нагадують, що навіть у найтемніші часи людський дух не може бути зламаний.

Відвага, з якою український народ виступає проти зла, є символом надії. Це битва не просто за територію, а за саму сутність людяності, за право кожної нації на вільне та незалежне існування. Історія дає нам чіткі уроки: ігнорування зла лише сприяє його розповсюдженню. Тому рішуча та скоординована відповідь на злочини Росії є критично важливою. Майбутні покоління повинні знати, якою ціною здобувається мир і що означає справжня боротьба за свободу, гідність і справедливість. Українці продовжують стояти на передовій захисту цих фундаментальних цінностей, і їхня боротьба є свідченням непереможності духу тих, хто прагне жити у вільному світі та протистояти будь-яким злочинам проти людяності.

[fb_vid id=