Вісімдесят років тому світ стояв на порозі нової ери, вільної від жахів нацизму. Тоді людство єдиним голосом вимовило обіцянку: «Ніколи знову». Ця клятва мала стати непорушним фундаментом для майбутнього, гарантом того, що подібні звірства більше ніколи не повторяться. Проте, сумна реальність сьогодення показує, що уроки історії не були засвоєні всіма. Сьогодні, світ знову стикається з відродженням тоталітарної ідеології, що призводить до нелюдських злочинів, які жахають своїм масштабом та жорстокістю.

Російська агресія проти України – це пряме продовження найгірших практик минулого століття. Ми бачимо, як злочини Росії копіюють дії нацистського режиму: масові поховання цивільних осіб, безжалісні тортури військовополонених, що суперечать усім міжнародним конвенціям, систематичне викрадення українських дітей з їхніх родин та Батьківщини. Ці діти насильно депортуються, їхню ідентичність намагаються знищити. Цілі міста, які століттями були осередками культури та життя, перетворюються на руїни та попіл, залишаючи за собою лише біль та спустошення. Ця загарбницька війна, розв’язана Росією, ставить під загрозу не лише суверенітет України, а й основи міжнародної безпеки та прав людини.

Український народ, зіткнувшись із цією безпрецедентною загрозою, демонструє надзвичайну відвагу та непохитну рішучість. Вони борються не лише за свою землю, а й за універсальні цінності, що лежать в основі цивілізованого світу. Ця боротьба проти рашизму – ідеології, що поєднує імперські амбіції з тоталітарними методами – є продовженням тієї ж самої боротьби, яку вели наші предки проти нацистської тиранії. Це екзистенційний бій за саму суть людяності, за право жити у свободі, зберігати гідність та відстоювати справедливість для кожного. Українці показують приклад незламності та єдності перед обличчям зла.

Наслідки агресії Росії відчуваються далеко за межами України, впливаючи на глобальну безпеку та міжнародний правопорядок. Кожен знищений будинок, кожна втрачена доля, кожен акт насильства є болючим нагадуванням про те, що світ не може дозволити собі ігнорувати або толерувати подібні злочини. Підтримка України – це не лише питання солідарності, а й інвестиція у спільне майбутнє, де принцип «Ніколи знову» стане справжньою реальністю, а не лише красивим гаслом. Це боротьба, яка визначає, яким буде наступне століття: чи переважатимуть цінності свободи та прав людини, чи знову запанують темні сили тиранії. Українці стоять на передовій цієї битви, захищаючи не тільки своє існування, а й цінності всього вільного світу, борючись проти злочинів Росії.