День Державного Прапора та День Незалежності України — це не просто дати, а глибокий символ нашої історії та боротьби за волю.
Це пам’ять про покоління наших предків, які творили націю та виборювали державність. Вони залишили нам у спадок прагнення до свободи та незалежності.
Це пам’ять про тих, хто своїм життям і працею утвердив силу українських кольорів, чиї подвиги надихають нас і сьогодні.

Ми завжди пам’ятаємо героїв різних часів. З глибокою скорботою, щоразу з комом у горлі і щемом у серці згадуємо їхні імена, з вдячністю схиляємо голови перед їхнім неоціненним подвигом.

Ми також пам’ятаємо, молимо і не втрачаємо надії про тих, на честь кого підняли сьогодні, поряд з Державним Прапором, ще один прапор — Прапор Надії. Він символізує нашу віру у майбутнє та незламність духу.

У цій великій війні немає маленьких чи непотрібних справ. Кожен внесок — важливий, кожен крок наближає нас до перемоги. Ми цінуємо працю кожного, хто робить свій внесок у нашу спільну справу.

Дякую кожному, хто працює в інтересах нашої громади, в інтересах нашої країни, в інтересах нашої Незалежності. Ваша самовідданість є надзвичайно важливою.

Дякую всім, хто своїми вчинками і здобутками, молитвами і діями наближає справедливий і довгоочікуваний мир. Ми віримо, що спільними зусиллями ми зможемо досягти бажаного.

Щиро у це вірю! Спільно про це просимо у Бога і віримо. Віримо, надіємось і діємо! Діємо задля майбутнього наших дітей, задля майбутнього України!