Колись давно, ще в школі, нам розповідали про країни, де немає води, де пустелі поглинають землю, а життя перетворюється на боротьбу за виживання. Тоді ми слухали це з усмішкою, не розуміючи до кінця, що значить жити без води. Як і не розуміли, що таке війна.

Минув час. Сьогодні, через десятиліття, ми самі зіткнулися з реальною проблемою — зникненням води у наших водоймах та зниженням рівня ґрунтових вод, пересихання джерел та колодязів. Проблема з водою стає все більш актуальною.

Озера, в яких ми купались і проводили дитинство, зникають просто на очах:
Озеро 2 у селі Караван майже висохло, перетворившись на калюжу.
Перше у Каравані впало до рекордно низького рівня, меншого навіть за рівень після спуску водойми.
Озеро в селі Лужок обміліло щонайменше на 70 см від довоєнного часу
Шкільне озеро «Русалочка» у Малій Данилівці цієї весни має рівень нижчий, ніж восени 2024 року.

Я не фахівець у питаннях водних ресурсів, не гідролог. Але як людина, що виросла тут, я відчуваю відповідальність. Тому разом з активними мешканцями ми вирішили спробувати підняти рівень води в річці Лопань, хоча б до того рівня, який був раніше. Наша мета – зберегти водні ресурси.

Між селом Лужок та містом Дергачі є стара дамба, яку з часом вандали розкрали. Металеві елементи для спуску води зникли. Сьогодні ми встановили дерев’яні щити, щоб затримати воду. Ця дамба допоможе у вирішенні проблеми з водою.
Я не знаю, на чиєму балансі перебуває ця дамба і чи розташована вона на території Малої Данилівки чи Дергачів, як в фільмі «Королева бензоколонки» але ми зробили все, що могли власними силами з підручних матеріалів. Ми намагаємось зберегти запаси води.

Наука каже: саме річки підтримують рівень ґрунтових вод у навколишній місцевості. Не знаємо, який буде результат, але спробувати — наш обов’язок. Якщо це допоможе врятувати хоча б одну водойму — це вже буде перемога. Важливо дбати про воду.

Якщо у когось виникнуть проблеми через підняття рівня води — звертайтеся особисто до мене. Ми не ховаємось. Обговоримо, знайдемо рішення.

Окреме прохання до всіх мешканців: не руйнуйте те, що ми сьогодні зробили. Ми зробили це не для себе — для нашої громади і для майбутнього наших дітей.

Колись давно, ще в школі, нам розповідали про країни, де немає води, де пустелі поглинають землю, а життя перетворюється на боротьбу за виживання. Тоді ми слухали це з усмішкою, не розуміючи до кінця, що значить жити без води. Як і не розуміли, що таке війна.

Минув час. Сьогодні, через десятиліття, ми самі зіткнулися з реальною проблемою — зникненням води у наших водоймах та зниженням рівня ґрунтових вод, пересихання джерел та колодязів.

Озера, в яких ми купались і проводили дитинство, зникають просто на очах:
Озеро 2 у селі Караван майже висохло, перетворившись на калюжу.
Перше у Каравані впало до рекордно низького рівня, меншого навіть за рівень після спуску водойми.
Озеро в селі Лужок обміліло щонайменше на 70 см від довоєнного часу
Шкільне озеро «Русалочка» у Малій Данилівці цієї весни має рівень нижчий, ніж восени 2024 року.

Я не фахівець у питаннях водних ресурсів, не гідролог. Але як людина, що виросла тут, я відчуваю відповідальність. Тому разом з активними мешканцями ми вирішили спробувати підняти рівень води в річці Лопань, хоча б до того рівня, який був раніше.

Між селом Лужок та містом Дергачі є стара дамба, яку з часом вандали розкрали. Металеві елементи для спуску води зникли. Сьогодні ми встановили дерев’яні щити, щоб затримати воду.
Я не знаю, на чиєму балансі перебуває ця дамба і чи розташована вона на території Малої Данилівки чи Дергачів, як в фільмі «Королева бензоколонки» але ми зробили все, що могли власними силами з підручних матеріалів.

Наука каже: саме річки підтримують рівень ґрунтових вод у навколишній місцевості. Не знаємо, який буде результат, але спробувати — наш обов’язок. Якщо це допоможе врятувати хоча б одну водойму — це вже буде перемога.

Якщо у когось виникнуть проблеми через підняття рівня води — звертайтеся особисто до мене. Ми не ховаємось. Обговоримо, знайдемо рішення.

Окреме прохання до всіх мешканців: не руйнуйте те, що ми сьогодні зробили. Ми зробили це не для себе — для нашої громади і для майбутнього наших дітей.