Мамо, не плач…. Никонівка прощається з Героєм. Івашкин Вадим Олексійович, 23.07.2025, назавжди повернувся до рідної Никонівки, де пройшли його дитинство та юність. Він став символом незламності та Героєм для поколінь, залишивши світлий спомин у серцях односельців та майбутніх мешканців села. Його погляд з пам’ятної плити нагадуватиме про його жертовність. Сьогодні вся громада Никонівки зібралася, щоб провести Вадима в останню путь. З болем у серці люди ставали на коліна, плакали, адже вірили в його повернення. Шлях від в’їзду в село до місця вічного спочинку був встелений квітами: мальвами, соняшниками, чорнобривцями, майорами – квітами, що символізували обірване, але не згасле життя. Мати плакала від невимовної скорботи. Немає прощення агресору. Вічна пам’ять захиснику-Герою Івашкіну Вадиму Олексійовичу.🇺🇦

Мамо, не плач….
Никонівка прощається сьогодні, 23.07.2025, з Героєм.

ІВАШКІН ВАДИМ ОЛЕКСІЙОВИЧ повернувся назавжди додому. У рідне село, де бігав дитиною, радів дитинству, зустрічав юність, мріяв….

НЕ СУДИЛОСЬ. НАЗАВЖДИ СТАВ ГЕРОЄМ ДЛЯ ПОКОЛІНЬ: одночасно для однокласників, для старшого покоління села, для тих, хто житиме в Никонівці в усі майбутні роки. Із пам’ятної плити він дивитиметься на них тим недосяжним поглядом ГЕРОЯ. Для когось — уже незнайомий. А для всіх — символ. Свята ПАМ’ЯТЬ. Вічна ВДЯЧНІСТЬ…

Сьогодні з кожного двору виходять до прощання з ВАДИМОМ односельці.
Ставали на коліна перед труною — і плакали. Бо так вірили: найменший син своєї матері, зниклий безвісти, хлопчик із доброю усмішкою — ще повернеться. Пройде рідною вулицею у військовому строї, посміхнеться…

Квітами встелено шлях від в’їзду в село — до батьківського порогу, аж до місця вічного спочинку. Мальви. Соняшники. Чорнобривці. Майори. Рвали душу. Розповідали про життя, яке обірвалося — але не згасло.

А МАТИ плакала…. Бо тепер — тиша. І тільки біль, який не має слів.

НЕМАЄ ПРОЩЕННЯ АГРЕСОРУ.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ЗАХИСНИКУ-ГЕРОЮ
ІВАШКІНУ ВАДИМУ ОЛЕКСІЙОВИЧУ🇺🇦