На Дніпропетровщині триває унікальна археологічна експедиція, що досліджує багату історію краю. Місце проведення – територія Нехворощанського монастиря, розташованого на межі Дніпропетровської та Полтавської областей. Ці дослідження є офіційно погодженими на національному рівні, що підкреслює їхню важливість для української археології.

Експедицію очолює Олександр Старік, директор Національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького Дніпропетровської обласної ради. До його команди входять досвідчені науковці, викладачі історичного факультету ДНУ ім. Олеся Гончара, а також талановиті студенти з Дніпровського національного університету, Університету митної справи та фінансів, і Дніпровської політехніки. Така співпраця молоді та досвідчених фахівців забезпечує ефективне проведення розкопок та передачу знань.

Нехворощанський монастир є справжньою скарбницею історії. На його території збереглися культурні шари, що охоплюють період від неолітичного могильника (V тис. до н.е.) та поселення пізньої бронзи до артефактів XVII–XIX століть. Це свідчить про багатовікову історію поселення та його значення для регіону.

Серед найцікавіших знахідок цьогорічної експедиції – рідкісна мідна монета номіналом чотири копійки XVIII століття, крем’яні знаряддя, унікальна кераміка культового призначення, козацькі шпори та багато інших цінних артефактів. Ці знахідки значно поповнять археологічний фонд області, надаючи нові дані для вивчення минулого.

Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук підкреслив важливість таких проєктів, особливо в умовах війни: «Навіть у часи війни, коли всі ресурси спрямовані на оборону, ми продовжуємо підтримувати роботу музеїв та збереження культурної спадщини. Історія – це основа нашої ідентичності та стійкості. Такі проєкти формують міжнародний імідж України та показують, що наша культура живе і розвивається». Ці слова наголошують на незламності українського духу та прагненні зберегти свою історію.

Такі археологічні дослідження мають величезне значення для збереження української спадщини та її передачі майбутнім поколінням. Саме глибоке розуміння власної історії формує міцний фундамент для майбутнього нації. Це свідчення того, що українська культура продовжує жити та розвиватися, незважаючи на всі виклики часу.