Олександр — приклад військовослужбовця, який із власної ініціативи, у перші дні повномасштабного вторгнення, звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Без наказу, без примусу — лише з відчуття обов’язку та бажання захищати.

Був командиром штурмової групи. Зазнав важкого поранення під час штурму ворожих позицій. Пройшов тривалий курс фізичної та психологічної реабілітації. І попри всі труднощі — не залишив службу. Сьогодні він продовжує виконувати свої обов’язки в системі ТЦК, але вже в новій якості.

Це інтерв’ю — про його трансформацію: від активного бойового підрозділу до надзвичайно важливої праці з людьми. Від відновлення тіла — до зміцнення духу. Олександр відкрито розповідає про пережите, про те, що допомогло не зламатися, та про те, як власна історія стає підтримкою для інших військовослужбовців.

🔹 Чому він не просто повернувся до служби, а вважає перебування в строю покликанням?
🔹 Які саме функції виконує сьогодні у складі територіального центру комплектування?
🔹 Як досвід на передовій формує краще розуміння потреб бійців та їхньої мотивації?
🔹 Якими словами він звертається до тих, хто ще не визначився зі своїм вибором?

Це не спроба створити героїчний образ. Це чесна розповідь про людину, яка продовжує тримати стрій у мирнішому, але не менш відповідальному напрямку служби. Усе це — про справжню витривалість, відповідальність і послідовність.

#ЗСУ #Сухопутні_війська #ОбличчяВійни

Олександр — приклад військовослужбовця, який із власної ініціативи, у перші дні повномасштабного вторгнення, звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Без наказу, без примусу — лише з відчуття обов’язку та бажання захищати.

Був командиром штурмової групи. Зазнав важкого поранення під час штурму ворожих позицій. Пройшов тривалий курс фізичної та психологічної реабілітації. І попри всі труднощі — не залишив службу. Сьогодні він продовжує виконувати свої обов’язки в системі ТЦК, але вже в новій якості.

Це інтерв’ю — про його трансформацію: від активного бойового підрозділу до надзвичайно важливої праці з людьми. Від відновлення тіла — до зміцнення духу. Олександр відкрито розповідає про пережите, про те, що допомогло не зламатися, та про те, як власна історія стає підтримкою для інших військовослужбовців.

🔹 Чому він не просто повернувся до служби, а вважає перебування в строю покликанням?
🔹 Які саме функції виконує сьогодні у складі територіального центру комплектування?
🔹 Як досвід на передовій формує краще розуміння потреб бійців та їхньої мотивації?
🔹 Якими словами він звертається до тих, хто ще не визначився зі своїм вибором?

Це не спроба створити героїчний образ. Це чесна розповідь про людину, яка продовжує тримати стрій у мирнішому, але не менш відповідальному напрямку служби. Усе це — про справжню витривалість, відповідальність і послідовність.

#ЗСУ #Сухопутні_війська #ОбличчяВійни