З глибоким сумом повідомляємо про останню земну дорогу нашого Героя – Владислава Тараненка. Його відвага та самопожертва назавжди залишаться в нашій пам’яті.

Громада в скорботі. З невимовним болем ми провели в останню путь Владислава Тараненка – мужнього захисника України, справжнього Героя, який віддав своє життя за нашу свободу та незалежність, за кожного з нас. Владислав Тараненко назавжди у наших серцях.

Ім’я Героя навіки вписане в історію нашої землі, в серце нації, в пам’ять громади, яка схиляє голови перед його світлою пам’яттю. Його подвиг – приклад незламності для майбутніх поколінь. Кожен українець повинен знати імена своїх героїв.

Остання дорога Владислава – це живий коридор сліз, квітів і мовчазної вдячності. У кожному погляді – туга, у кожному серці – глибока рана. Але й гордість за Героя, який не злякався, не відступив, не зрадив присязі. Владислав до останнього подиху боронив рідну землю. Він заслуговує на вічну славу.

Владислав залишив по собі не лише біль втрати, а й незламну силу духу. Його приклад любові до Батьківщини надихатиме нас на боротьбу за краще майбутнє. Світло його подвигу ніколи не згасне.

Герої не вмирають! Вони живуть у наших спогадах, у наших серцях, у кожному клаптику вільної землі, за яку вони віддали своє життя. Пам’ять про Владислава Тараненка буде жити вічно.

Схиляємо голови в глибокій скорботі. Дякуємо за подвиг, Владиславе! Обіцяємо завжди пам’ятати про твою жертву. Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них!

Вічна слава Герою Владиславу Тараненку. Честь і шана його родині. Світла пам’ять.

Остання земна дорога нашого Героя – Владислава Тараненка…

Скорбота огорнула нашу громаду. З невимовним болем ми провели в останню дорогу Владислава Тараненка — мужнього Захисника, справжнього Героя, який віддав найдорожче — своє життя, за Україну, за кожного з нас.

Його ім’я тепер навіки вписане в історію нашої землі, в серце нації, в пам’ять громади, яка сьогодні зупинилася, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю Захисника.

Його остання дорога — крізь живий коридор сліз, квітів і мовчазної вдячності. У кожному погляді — туга, у кожному серці — рана. Але й гордість. За того, хто не злякався, не відступив, не змовчав. Хто до останнього подиху тримав стрій заради миру на нашій землі.

Владислав залишив по собі не лише біль втрати, а й силу духу. Приклад любові до Батьківщини. Світло, яке не згасає навіть після смерті.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших спогадах, у серцях, у кожному клаптику мирного неба, за яке вони боролися.

Схиляємо голови в скорботі. Дякуємо за подвиг. Обіцяємо пам’ятати.

Вічна слава Герою.
Честь і шана Його родині.
Світла пам’ять.