Осінні барви та шкільні стежки

Осінь тихо ступає в золотих чоботях, несе з собою спокій, мрії і багаття. Розсипає фарби щедро по дубовій кроні, залишає літо спогадом на видноколі. Вже повітря свіже, сонце лагідніше гріє, ніби знає осінь, що на знання час зріє. Пожовтіле листя, мов сторінки книги, шелестить тихенько, відганяє дриґи.

Портфелі вже зібрані, олівці нагострені, всі учні до школи знову заохочені. Гуртом крокують жваво по алеї парку, де каштани сиплють свій осінній дарк. Наче струмочки, діти вливаються у класи, де вчителька зустрічає, повна ласки. Запахи крейди й книжок, усмішки завзяті – ось вона, чарівна мить, що осінь дарує святі.

Хай дзвінок лунає, кличе до уроку, нехай освітить знання кожен ваш виток. Бо осінь – це не сум, це новий початок знов, для учнів – час відкриттів, для навчання – любов.