“Пам’ятаємо. Перемагаємо.”

8 травня – день пам’яті та скорботи за загиблими у боротьбі з нацизмом. Минає 80 років з дня перемоги, що забрала мільйони життів. Українські сини, тоді ще юнаки з сіл і містечок, вирушали на фронт, залишаючи рідних, коханих, дітей. Вони вірили у мирне майбутнє, де не буде більше війни.

Але, на жаль, сьогодні знову війна. Знову матері проводжають своїх синів. Тепер проти російського агресора. Знову зло має обличчя імперських амбіцій, культу сили та жорстокості. І знову українські сини – вже онуки та правнуки героїв 40-х – встають на захист своєї землі.

Троє синів, як у пісні. Три долі, три серця, три надії. Вони – не просто сучасні герої. Вони – місток між поколіннями, що відстоюють правду.

Ми згадуємо кожного, хто віддав життя за людяність. І ми віримо в перемогу, бо ми народ, який вміє боротися, вміє плакати, але ніколи не здається.

“Пам’ятаємо. Перемагаємо.” Бо маємо синів. Бо маємо серце. Бо маємо право жити вільно!

” Пам’ятаємо. Перемагаємо.”

8 травня — день, коли ми схиляємо голови в пам’ять про всіх, хто загинув у боротьбі з нацизмом. Минуло 80 років з тієї перемоги, яку вибороли мільйони життів. Українські сини — тоді юнаки з сіл і містечок — ішли на фронт, залишаючи за плечима матерів, дітей, коханих. Вони вірили: більше не буде війни.

Але сьогодні — знову війна. Знову матері проводжають своїх синів. Тільки тепер — проти рашизму. Знову зло має обличчя імперської пихи, культу сили та жорстокості. І знову українські сини — вже внуки та правнуки тих, хто воював у 40-х — піднімаються, щоб захистити свою землю.

Троє синів, як у пісні. Три долі, три серця, три надії. Вони — не просто герої сьогодення. Вони — міст між поколіннями, які стоять за правду.

Ми пам’ятаємо кожного, хто поліг, захищаючи людяність. І ми віримо в перемогу — бо ми народ, що вміє боротися, вміє плакати, але не вміє здаватися.

“Пам’ятаємо. Перемагаємо.” Бо маємо синів. Бо маємо серце. Бо маємо право жити вільно!