Пам’ять про загиблих – це наш найцінніший скарб. У важкі часи війни, коли Україна втрачає своїх найкращих синів і дочок, наш обов’язок – шанувати пам’ять про загиблих героїв. Ми повинні пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої країни. Пам’ять про загиблих – це не просто слова, це дія, це молитва за тих, хто вже ніколи не повернеться до своїх родин. Це наш святий обов’язок. Пам’ять — це не тиша. Це слово, молитва і дія.
У часи війни, коли кожен день забирає найкращих, ми не маємо права мовчати про тих, хто вже не з нами. Пам’ять про загиблих — це не лише дати й імена на граніті. Це наш обов’язок перед їхнім подвигом, перед їхніми родинами, перед майбутнім.
Бо поки ми пам’ятаємо — вони живі. Аматорський колектив української народної пісні та працівники центральної бібліотеки в поклоні схиляють голови перед погибшими та їхними родинами. Та словами пісні “Молитва до Бога” звертаються до усього мира і Господа про закінчення війни.

Пам’ять — це не тиша. Це слово, молитва і дія.
У часи війни, коли кожен день забирає найкращих, ми не маємо права мовчати про тих, хто вже не з нами. Пам’ять про загиблих — це не лише дати й імена на граніті. Це наш обов’язок перед їхнім подвигом, перед їхніми родинами, перед майбутнім.
Бо поки ми пам’ятаємо — вони живі. Аматорський колектив української народної пісні та працівники центральної бібліотеки в поклоні схиляють голови перед погибшими та їхними родинами. Та словами пісні “Молитва до Бога” звертаються до усього мира і Господа про закінчення війни.

Поки ми пам’ятаємо наших героїв, вони живі в наших серцях. Нехай пам’ять про загиблих буде вічною! Схиляємо голови перед їхнім подвигом, молимось за мир і просимо Господа про закінчення війни. Аматорський колектив української народної пісні та працівники центральної бібліотеки висловлюють свою шану та повагу до родин загиблих, звертаючись до Бога з молитвою за мир в Україні. Пам’ять про загиблих – це те, що об’єднує нас, робить сильнішими і дає надію на краще майбутнє. Слава Україні! Героям Слава!