З глибоким сумом і вдячністю схиляємо голови перед світлою пам’яттю Василя Івановича Гуменюка, відданого сина України, нашого земляка та захисника. Василь Гуменюк назавжди залишиться в наших серцях. Він народився 3 лютого 1991 року в мальовничому селі Торгів, у працьовитій та щирій родині. Зростав світлою та щирою дитиною, а став мужнім воїном, захищаючи рідну землю.

Василь Гуменюк закінчив Поморянську школу, де здобув міцні знання, а згодом отримав професію в Поморянському професійному ліцеї. Його життя було тихим та звичайним, але сповненим добра та тепла. Він мав золоті руки та велике серце, завжди готовий прийти на допомогу. Та коли над Україною нависла загроза війни, Василь Гуменюк не зміг стояти осторонь.

5 вересня 2023 року Василь Гуменюк став до лав Національної гвардії України, віддано служачи на найскладніших ділянках фронту – Запорізькому, Донецькому, а згодом і Покровському напрямках. Там, де щодня вирішується доля нашої держави, де кожен день – це боротьба між життям і смертю, Василь Гуменюк проявив неабияку мужність та відвагу.

25 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі Миролюбівки, Василь Гуменюк загинув смертю героя. Йому було лише 34 роки, сповнених мрій та планів, які не судилося збутися. Він був такелажником евакуаційного відділення, рятуючи техніку та життя інших воїнів навіть під безперервним вогнем ворога. Це була надзвичайно важка та небезпечна робота, яка вимагала справжньої витримки, сили та мужності. І Василь Гуменюк був саме такою людиною.

У загиблого Героя залишилися мама, сестра, племінниці… Їхній біль розділяємо всі ми. Назавжди залишиться світла пам’ять про Василя Гуменюка. І велика відповідальність – жити гідно, заради чого він віддав своє життя.

Дорогий Василю… Земля, яка тебе виростила, сьогодні приймає тебе востаннє – з великою пошаною, глибокою вдячністю та щирими сльозами. Ти віддав найдорожче, щоб ми могли жити у вільній Україні. І ми обіцяємо завжди пам’ятати про твій подвиг. Ніколи не забудемо. Щодня боротимемось за справедливість та мир – заради тебе і всіх, хто віддав своє життя за нашу свободу. Вічна шана Герою! Вічна пам’ять! Слава Україні!

Схиляємо голови у скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю Василя Івановича Гуменюка — вірного сина українського народу, нашого земляка, нашого захисника.
Василь народився 3 лютого 1991 року у селі Торгів, у щирій, працьовитій родині. Він зростав простою і світлою дитиною, а став — мужнім воїном. Закінчив Поморянську школу, здобув фах у Поморянському професійному ліцеї. Жив звичайним, тихим життям, мав золоті руки і добре серце. Але коли над країною згущалися хмари війни — не залишився осторонь.
5 вересня 2023 року Василь став до лав Національної гвардії України. Служив на найскладніших ділянках фронту — на Запорізькому, Донецькому, а згодом Покровському напрямках. Там, де щодня вирішується доля нашої держави, де кожен день — між життям і смертю.
25 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі Миролюбівки, він загинув. Йому було лише 34 роки.
Василь був такелажником евакуаційного відділення — тією людиною, яка рятувала техніку і людей, навіть під вогнем. Це — важка і часто невидима робота, але така, що вимагає справжньої витримки, сили і мужності. Такою людиною він і був.
Залишилися мама, сестра, племінниці… Залишився біль, який ми всі розділяємо. Залишилась пам’ять. І відповідальність — жити гідно того, заради чого він поклав життя.
Дорогий Василю…
Земля, яка тебе зростила, сьогодні приймає тебе востаннє — з пошаною, вдячністю і сльозами.
Ти віддав найдорожче, щоби ми могли жити. І ми обіцяємо пам’ятати. Не забути.
Щодня боротися за справедливість і за мир — заради тебе, і всіх, хто не повернувся.
Вічна шана. Вічна пам’ять.
Слава Герою! Слава Україні!