Історія Станіслава Ралдугіна – це яскравий приклад незламності духу та самовідданості, що надихає тисячі українців. У вирішальний день, у складі групи з п’яти бійців, він опинився на щойно відбитій, ще не позначеній на картах, “незручній” позиції. Це місце було віддалене від основних сил, що робило його особливо вразливим. Перший ворожий танковий постріл став, на жаль, фатальним – Станіслав отримав серйозне поранення руки. Ця подія кардинально змінила його життя, але не змогла зламати його волю до боротьби та допомоги. Вже тоді проявилася його виняткова турбота про побратимів: поранений воїн ухвалив сміливе рішення евакуюватися самотужки, аби не наражати на додаткову небезпеку тих, хто йшов поруч. Він назавжди запам’ятав кожен крок і нестерпний біль, який супроводжував його на цьому нелегкому шляху.

Після тривалого та виснажливого лікування, що вимагало величезних зусиль та неабиякого терпіння, Станіслав Ралдугін знайшов для себе нову, надзвичайно важливу місію – допомога ветеранам. Цей вибір був зумовлений його власним досвідом та глибоким розумінням того, через що проходять колишні військові. Багато українських захисників стикаються з подібними викликами: від наслідків бойових травм до фізичних та психологічних шрамів, труднощів з адаптацією до мирного життя, а іноді навіть повного неприйняття себе та глибокої зневіри. Саме для таких людей Станіслав став світлом надії та прикладом стійкості.

Він глибоко переконаний, що після усіх випробувань життя може бути сповнене глибокого сенсу, головне – знайти правильну підтримку ветеранів та ту спільноту, яка зможе зрозуміти та підтримати. Створення такої спільноти та надання кваліфікованої реабілітації ветеранів є ключовими аспектами у їхній успішній адаптації до цивільного життя. Його діяльність спрямована на те, щоб кожен, хто пройшов крізь жахіття війни та отримав поранення, не залишився наодинці зі своїми проблемами. Це є фундаментом для повноцінного відновлення.

Станіслав активно працює над тим, щоб об’єднати тих, хто потребує допомоги, та тих, хто готовий її надати. Він організовує зустрічі, ділиться власним досвідом подолання труднощів та надихає на нові звершення. Його ініціатива допомагає колишнім військовослужбовцям знову повірити у себе, знайти нові цілі та відновити повноцінне життя. Він знає з перших вуст, наскільки важливою є моральна та психологічна підтримка, адже не всі рани видно зовні. Часто саме внутрішні випробування є найскладнішими, і подолати їх можна лише разом.

Історія амбасадора #ТитаниUA Станіслава Ралдугіна – це не просто розповідь про особисту відвагу, а потужний заклик до дії, демонстрація того, як можна перетворити власний біль на потужний інструмент допомоги ветеранам та відновлення суспільної гармонії. Його приклад підкреслює критичну важливість створення ефективних програм та інтеграції їх у мирне життя. Про це докладніше можна дізнатися у відео, де Станіслав ділиться своїми думками та досвідом. Це свідчення того, що навіть після найскладніших випробувань можна знайти нову місію та стати опорою для інших, надихаючи надію на майбутнє.

Того дня групою з п’яти людей вони вийшли на «незручну» позицію. Віддалену від основних. Її тільки-но відбили наші, тож навіть ще не нанесли локацію на карту. Перший же постріл ворожого танка виявився «його». Станіславу серйозно поранило руку. На евакуацію воїн вирішив іти сам. Не хотів наражати на небезпеку побратимів. Назавжди запам’ятав, як дорогою стукали зламані кістки…

Зараз, коли позаду тривале лікування, він знайшов нову місію. Допомагати. Таким самим ветеранам, у яких позаду – непрості історії. Бойові травми, неприйняття себе, навіть зневіра. Попереду ж, впевнений, життя, сповнене сенсу. Головне – знайти спільноту, що підтримає.

Історія амбасадора #ТитаниUA Станіслава Ралдугіна – у відео.