З глибоким сумом повідомляємо про загибель Героя, Сергія Мовчана, 1988 року народження, у Половецькому. Ця трагічна звістка чорним птахом облетіла село, принісши горе в кожну родину, біль і розпач рідним, друзям та близьким.

У момент, коли жалобна процесія з тілом Сергія Мовчана входила в село, мешканці трьох громад – Швайківської, Семенівської та Гришковецької – утворили живий коридор, схиливши голови в скорботі. Він народився у Мирославці (Швайківська громада), навчався у Семенівській школі після 4 класу, а останні 12 років проживав, працював та створив сім’ю у Половецькому, що належить до Гришковецької громади.

З початку повномасштабної війни Сергій Мовчан став на захист України. Він, ризикуючи життям, рятував своїх побратимів, вивозив їх з-під ворожих обстрілів, даруючи надію на життя. Сергій завжди обіцяв коханій дружині повернутися живим додому, щоб бути разом назавжди.

Але, на жаль, не судилося… Сергій Мовчан повернувся в рідне Половецьке не для життя, а на вічний спочинок. Наша вдячність Герою за його відвагу та самопожертву буде безмежною.

У Половецькому лунали слова щирої вдячності та глибокої скорботи. Жителі, які знали Сергія, приносили квіти і проливали сльози, проводжаючи його в останню путь на кладовище.

Гришковецька громада глибоко сумує та розділяє невимовний біль родини нашого Героя. Сергій віддав найцінніше – своє життя – заради кожного з нас. Вічна пам’ять і слава Сергію Мовчану! Низький уклін і щирі співчуття рідним та близьким.

У Половецькому знову журба…
Звістка про загибель Сергія МОВЧАНА, 1988 року народження, облетіла село чорним птахом. Зазирнула в кожну оселю, огорнула смутком, болем і розпачем його рідних, друзів, сусідів.

Коли урочиста колона з труною Героя заходила в село, в «живому коридорі» схилили голови жителі трьох громад: Швайківської — у селі Мирославка якої він народився, Семенівської — де навчався після 4 класу, та вже давно рідної Гришковецької, де близько 12 років жив, працював, створив родину у селі Половецьке.

Із початку повномасштабної війни СЕРГІЙ став до лав Захисників нашої країни. Він рятував побратимів, вивозив з-під обстрілів, повертав надію. І завжди обіцяв дружині, що обов’язково повернеться, — щоб бути разом завжди.

Та не збулося. Повернувся СЕРГІЙ МОВЧАН додому… не до життя, а на вічний спочинок. І — на вічну нашу вдячність за його мужність, за його жертовність.

У рідному Половецькому лунали найщиріші слова вдячності й скорботи. Люди, які знали Сергія, несли квіти й сльози, встеляючи шлях до кладовища.

Схиляє голови в скорботі вся наша Гришковецька громада. Ми розділяємо невимовний біль родини нашого Воїна.
Він віддав найдорожче — своє життя — за кожного з нас.

Вічна слава і пам’ять СЕРГІЮ МОВЧАНУ.
Низький уклін. Глибокі співчуття рідним…..