Шановні одесити!

Щодо останньої події, яка викликала певне занепокоєння:
Я офіційно заявляю, що ніколи не звертався із заявою до Російської Федерації для отримання російського громадянства. Відповідно, я ніколи не отримував паспорт громадянина РФ. Мій статус – виключно громадянин України.

Усі спекуляції, що поширюються щодо мого нібито російського громадянства, мають під собою певне підґрунтя, пов’язане з автоматичним набуттям громадянства РФ для громадян колишнього Радянського Союзу за певних обставин. Однак, я хочу наголосити, що таких обставин у моєму випадку не було!

Особисто я завжди постійно проживав на території України, зокрема у місті Одесі. Я ніколи не був зареєстрований на території РФ і не значився в облікових даних громадян РФ. Більше того, я не мав жодних підстав для автоматичного набуття громадянства як військовослужбовець, оскільки звільнився з лав Збройних Сил СНД ще 15 січня 1992 року. Закон щодо автоматичного визнання громадянином РФ набув чинності лише 6 лютого 1992 року. Це чітко свідчить про відсутність мого громадянства РФ.

Щодо моїх подальших дій, хочу пояснити юридичний аспект:
Згідно з частиною 11 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження міського голови припиняються з моменту ухвалення міською радою рішення, яким прийнято до відома факт позбавлення громадянства України. До цього моменту я продовжуватиму сумлінно виконувати свої обов’язки, як обраний громадою міський голова Одеси. Я відстоюватиму свої права та репутацію.

Рішення про позбавлення мене громадянства України, якщо таке буде ухвалено, я буду оскаржувати у найвищих судових інстанціях. Спочатку – у Верховному Суді України, а якщо цього буде недостатньо, то й у Європейському суді з прав людини. Я впевнений у своїй правоті та в тому, що справедливість буде на моєму боці.

Шановні одесити!
Щодо останньої події:
Я ніколи не звертався із заявою до рф для отримання російського громадянства.
Я ніколи не отримував паспорт громадянина рф.
Я є громадянином України.
Усі спекуляції з приводу мого нібито російського громадянства обумовлені тим, що
громадяни колишнього Радянського Союзу автоматично набували громадянства російської федерації за певних обставин.
Однак таких обставин у мене не було!

Особисто я постійно проживав на території України, в місті Одесі. Ніколи не був зареєстрований на території рф. Не значився в облікових даних громадян рф та навіть не мав підстав для автоматичного набуття громадянства як військовослужбовець, оскільки звільнився з лав Збройних Сил СНД 15 січня 1992 року. А закон щодо автоматичного визнання громадянином рф набув чинності 6 лютого 1992 року.

Щодо моїх подальших дій.
У разі позбавлення громадянства України повноваження міського голови припиняються з моменту ухвалення міською радою рішення, яким прийнято до відома цей факт. Так визначає частина 11 статті 79 Закону України про місцеве самоврядування в Україні. До цього моменту я продовжуватиму виконувати свої повноваження як обраний громадою міський голова.
Рішення про позбавлення мене громадянства України я буду оскаржувати у Верховному Суді. І, якщо цього буде замало, то у Європейському суді з прав людини.