***Я вірю, що наш героїзм і зусилля принесуть плоди, що наші близькі завжди будуть в безпеці і що наші діти зможуть виростати в світі, де панують дружба і повага. У моїх мріях плани нового життя переплітаються з надією на краще майбутнє, адже я знаю, що наша боротьба має сенс.***

**ВАДИМ БЕРЕЗА.**

**Навічно 33**

Народився Береза Вадим Іванович, 04 січня 1990 року в селі Ліпляве на Канівщині. Закінчивши Ліплявську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, пішов навчатися до професійно-технічного училища № 23 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору».

Пробував себе в різних сферах, здебільшого працював на будівництві бригадиром, але завжди прагнув стати частиною природи. Тому згодом закінчив Приватний навчальний заклад «Міжнародний коледж еколого-інформаційної безпеки Центрально-Європейського університету» за спеціальністю «Екологія», а у 2022 році – Білоцерківський національний аграрний університет за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура», збирався йти в магістратуру та працювати за покликанням.

Проте війна змінила плани…

Став на захист країни 30.08.2022, поповнив лави 95 Поліської окремої десантно-штурмової бригади, був водієм 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів батальйону логістики.

«Кохана, це війна, тут всі роблять, що можуть, а іноді, навіть за межею можливостей. Але ти не хвилюйся, все буде “чікі-бамбоні”. Я їх сюди не пущу, до малої і до тебе!» – згадує дружина загиблого Героя.

Він мріяв здобути перемогу, знищити всіх ворогів і з перемогою повернутися додому та розбудовувати Україну, займатися улюбленою справою і жити щасливо. Забезпечити свою дитину щасливим майбутнім, зістарітися разом з коханою дружиною, дочекатися внуків у власному великому будинку з майданчиком і басейном, просто бути щасливим разом. Він прагнув багато чого, але задовольнявся і цінував, що мав.

Із перших днів служби Вадим героїчно та мужньо виконував бойові завдання, проявляв не лише відвагу, але й людяність. Він завжди підтримував своїх побратимів та рідних, допомагаючи їм у найскладніші моменти. Його усмішка та оптимізм ставали надією для тих, хто переживав важкі часи.

Брав участь у боях на Луганщині.

27.05.2023 під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області села Білогорівки отримав поранення .

Помер Герой від отриманих травм у шпиталі 18.06.2023, не приходячи до свідомості. Він із честю виконав службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні, за територіальну цілісність Батьківщини найдорожче – власне життя…

Указом президента України від 10 листопада 2023 року №746 Вадима Івановича Березу нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) .

У захисника залишилися мама Людмила, батько Іван, сестра Тетяна, дружина Ірина, донька Полінка, батьки дружини Валентина та Олександр*.*

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

**ВАДИМ БЕРЕЗА** – наш Герой і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена дружиною загиблого Героя Іриною Березою та педагогом-організатором Лесею Джуриленко КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

#Герої_серед_нас #На_ щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ

***Я вірю, що наш героїзм і зусилля принесуть плоди, що наші близькі завжди будуть в безпеці і що наші діти зможуть виростати в світі, де панують дружба і повага. У моїх мріях плани нового життя переплітаються з надією на краще майбутнє, адже я знаю, що наша боротьба має сенс.***

**ВАДИМ БЕРЕЗА.**

**Навічно 33**

Народився Береза Вадим Іванович, 04 січня 1990 року в селі Ліпляве на Канівщині. Закінчивши Ліплявську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, пішов навчатися до професійно-технічного училища № 23 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору».

Пробував себе в різних сферах, здебільшого працював на будівництві бригадиром, але завжди прагнув стати частиною природи. Тому згодом закінчив Приватний навчальний заклад «Міжнародний коледж еколого-інформаційної безпеки Центрально-Європейського університету» за спеціальністю «Екологія», а у 2022 році – Білоцерківський національний аграрний університет за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура», збирався йти в магістратуру та працювати за покликанням.

Проте війна змінила плани…

Став на захист країни 30.08.2022, поповнив лави 95 Поліської окремої десантно-штурмової бригади, був водієм 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів батальйону логістики.

«Кохана, це війна, тут всі роблять, що можуть, а іноді, навіть за межею можливостей. Але ти не хвилюйся, все буде “чікі-бамбоні”. Я їх сюди не пущу, до малої і до тебе!» – згадує дружина загиблого Героя.

Він мріяв здобути перемогу, знищити всіх ворогів і з перемогою повернутися додому та розбудовувати Україну, займатися улюбленою справою і жити щасливо. Забезпечити свою дитину щасливим майбутнім, зістарітися разом з коханою дружиною, дочекатися внуків у власному великому будинку з майданчиком і басейном, просто бути щасливим разом. Він прагнув багато чого, але задовольнявся і цінував, що мав.

Із перших днів служби Вадим героїчно та мужньо виконував бойові завдання, проявляв не лише відвагу, але й людяність. Він завжди підтримував своїх побратимів та рідних, допомагаючи їм у найскладніші моменти. Його усмішка та оптимізм ставали надією для тих, хто переживав важкі часи.

Брав участь у боях на Луганщині.

27.05.2023 під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області села Білогорівки отримав поранення .

Помер Герой від отриманих травм у шпиталі 18.06.2023, не приходячи до свідомості. Він із честю виконав службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні, за територіальну цілісність Батьківщини найдорожче – власне життя…

Указом президента України від 10 листопада 2023 року №746 Вадима Івановича Березу нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) .

У захисника залишилися мама Людмила, батько Іван, сестра Тетяна, дружина Ірина, донька Полінка, батьки дружини Валентина та Олександр*.*

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

**ВАДИМ БЕРЕЗА** – наш Герой і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена дружиною загиблого Героя Іриною Березою та педагогом-організатором Лесею Джуриленко КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

#Герої_серед_нас #На_ щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ

***Я вірю, що наш героїзм і зусилля принесуть плоди, що наші близькі завжди будуть в безпеці і що наші діти зможуть виростати в світі, де панують дружба і повага. У моїх мріях плани нового життя переплітаються з надією на краще майбутнє, адже я знаю, що наша боротьба має сенс.***

**ВАДИМ БЕРЕЗА.**

**Навічно 33**

Народився Береза Вадим Іванович, 04 січня 1990 року в селі Ліпляве на Канівщині. Закінчивши Ліплявську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, пішов навчатися до професійно-технічного училища № 23 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору».

Пробував себе в різних сферах, здебільшого працював на будівництві бригадиром, але завжди прагнув стати частиною природи. Тому згодом закінчив Приватний навчальний заклад «Міжнародний коледж еколого-інформаційної безпеки Центрально-Європейського університету» за спеціальністю «Екологія», а у 2022 році – Білоцерківський національний аграрний університет за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура», збирався йти в магістратуру та працювати за покликанням.

Проте війна змінила плани…

Став на захист країни 30.08.2022, поповнив лави 95 Поліської окремої десантно-штурмової бригади, був водієм 2 автомобільного відділення 1 автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів батальйону логістики.

«Кохана, це війна, тут всі роблять, що можуть, а іноді, навіть за межею можливостей. Але ти не хвилюйся, все буде “чікі-бамбоні”. Я їх сюди не пущу, до малої і до тебе!» – згадує дружина загиблого Героя.

Він мріяв здобути перемогу, знищити всіх ворогів і з перемогою повернутися додому та розбудовувати Україну, займатися улюбленою справою і жити щасливо. Забезпечити свою дитину щасливим майбутнім, зістарітися разом з коханою дружиною, дочекатися внуків у власному великому будинку з майданчиком і басейном, просто бути щасливим разом. Він прагнув багато чого, але задовольнявся і цінував, що мав.

Із перших днів служби Вадим героїчно та мужньо виконував бойові завдання, проявляв не лише відвагу, але й людяність. Він завжди підтримував своїх побратимів та рідних, допомагаючи їм у найскладніші моменти. Його усмішка та оптимізм ставали надією для тих, хто переживав важкі часи.

Брав участь у боях на Луганщині.

27.05.2023 під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області села Білогорівки отримав поранення .

Помер Герой від отриманих травм у шпиталі 18.06.2023, не приходячи до свідомості. Він із честю виконав службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні, за територіальну цілісність Батьківщини найдорожче – власне життя…

Указом президента України від 10 листопада 2023 року №746 Вадима Івановича Березу нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) .

У захисника залишилися мама Людмила, батько Іван, сестра Тетяна, дружина Ірина, донька Полінка, батьки дружини Валентина та Олександр*.*

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

**ВАДИМ БЕРЕЗА** – наш Герой і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена дружиною загиблого Героя Іриною Березою та педагогом-організатором Лесею Джуриленко КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

#Герої_серед_нас #На_ щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ