Дізнайтеся більше у відео

🇺🇦 Незборимий дух у самовідданному служінні: про співавтора пісні «Ой, у лузі червона калина»

🗓 19 лютого ми відзначаємо 131-річницю від дня народження отця Андрія-Григорія Труха, уродженця села Гірного Стрийського повіту (тепер Грабовецько-Дулібівська громада), який разом зі Степаном Чарнецьким із Тернопільщини є співавтором культової пісні усіх українців «Ой, у лузі червона калина похилилася…»

💭 Пані Галина — пенсіонерка, за фахом — філолог, походить зі села Чишки колишнього Золочівського району на Львівщині. Її мати була зв’язковою УПА на псевдо «Фаїлка». Відбувала покарання у трьох радянських тюрмах, була заслана у Сибір. Незважаючи на суворі виверти долі, боролася навчити піснею, співала в очі катам. Вважала пісню зброєю проти ворога. Серед інших наспівувала і «Ой, у лузі червона калина…»

«Донька бандерівки» від 1989 року живе за океаном. Весь цей час досліджує історію перших українських поселенців у Канаді. Зокрема, вивчає життя і творчий шлях знаменитого композитора, диригента Олександра Кошиця. У пожовклих від часу емігрантських виданнях, які отримала у спадок від переселенців, натрапила і на згадку про отця Андрія-Григорія Труха, який проводив місіонерську діяльність у США та Канаді. У домашній бібліотеці ця українка зберігає співаник 1926 року, в якому є текст його пісні «Ой, у лузі…»

А кілька років тому, відвідавши могилу свого діда та мами на парафіяльному цвинтарі Пресвятої родини у Вінніпезі, пані Галина випадково побачила надгробну кам’яну плиту із прізвищем Трух. Звірила дати народження і смерті — сумнівів не було: тут покоїться один із творців популярної пісні-гімну, яку нині виконують не тільки в Україні.

Рік назад пані Галина знову побувала на місці вічного спочинку отця Андрія-Григорія Труха у Вінніпезі. Поклала квіти, почула синє-жовту стрічку і поставила український прапорець. А потім переслала редакції газети «Високий Замок» знайдені матеріали про життя і творчість Андрія-Григорія Труха — щоб редакція розповіла про це своїм читачам. Вважає, що добра пам’ять — це найкраще, що може залишити по собі людина.

Тож називають Григорієм, мама — Андрієм
Цікава історія подвижничого імені ієромонаха Труха. Під час обряду хрещення його називали Григорієм — на цю наполегливість батька, який хотів сина-первістка звали так, як і його дідуся. А от від мами майбутнього священика намагалася дати новонародженому ім’я свого тата — Андрій. Через ці батьків намагалися трохи посварилися. Приміром їх сина. Коли у 1920 році вчорашній січовий стрілець Григорій Трух вступив до Василіянського чину, то взяв собі ще й друге ім’я — Андрій.

💬 Не менш цікава історія співавторства Андрія-Григорія Труха у створенні пісні «Ой, у лузі…» Про неї розповідав у спогадах, написаних до свого 50-річчя. А процитував її ієромонах Прокопій Лотоцький у нарисі про духовного побратима:

«Коли одного дня місяця серпня, 1914 року, ми мали збірку на площі Бурси в Стрию, я почув, як мій сусід у ряді, Іваницький, підспівував собі гарну пісню, що мені дуже сподобалась, і її він навчився від артистів Львівського театру «Українська Бесіда». На мою просьбу він переспівав кілька разів одну строфу тієї пісні, і я навчився її напам’ять. Ці слова так дуже підходили до тодішнього нашого становища і так висказували всю нашу стрілецьку ідею, що я повторював собі ту чарівну строфу раз у раз, а як наступного дня ми вийшли знову на вправи, я сів перед Бурсою коло столика і склав ще три нові додатки строфи, що разом створили ту славну «Червону Калину…»

✍️ Ось вони, рядки, дописані Андрієм-Григорієм Трухом (правопис і стилістика автора збережено):

«Машерують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів українців з московських кайданів.
А ми наших братів українців визволимо,
А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо!»