Прокурори США стверджують, що лівійця Абу Агіла Мас’уда Хайр аль-Марімі вільно зізнався у причетності до нападів на американців, включаючи вибух рейсу Pan Am 103 над Локербі у 1988 році, а також невдалу спробу вбивства американського політика за допомогою пальта з вибухівкою.

За даними слідства, Мас’уд, якому зараз 74 роки, зізнався у своїй ролі у вбивстві 270 людей під час допиту у лівійській в’язниці у 2012 році. Однак, він стверджує, що троє озброєних чоловіків змусили його зробити це зізнання, погрожуючи йому та його родині.

Його адвокати намагаються домогтися, щоб це зізнання не було використано як доказ у суді, який має відбутися у Вашингтоні наступного року.

У відповідь на це, юристи Міністерства юстиції США заявили, що можуть довести в суді, що зізнання було «добровільним, надійним та точним».

Про існування ймовірного зізнання Мас’уда стало відомо ще у 2020 році, коли США оголосили про висунення йому звинувачень у виготовленні та підготовці вибухового пристрою, використаного на борту рейсу Pan Am 103.

Батько шістьох дітей, Мас’уд, як стверджується, був полковником лівійської розвідки. Він перебуває під вартою в США з 2022 року.

Він не визнає себе винним за висунутими звинуваченнями, і його судове засідання призначено на квітень у Окружному суді округу Колумбія.

Адвокати Мас’уда прагнуть, щоб присяжні не почули про це зізнання, і подали клопотання про його виключення з доказів.

Вони стверджують, що зізнання було отримано під тиском після революції, яка повалила режим полковника Каддафі у 2011 році.

За їхніми словами, колишні члени режиму диктатора ставали мішенями незаконних вбивств, викрадень та катувань, коли Мас’уда було викрадено з власного дому озброєними людьми наступного року.

Його утримували у неофіційному слідчому ізоляторі, де інших в’язнів, як стверджується, били та катували. Він перебував сам у маленькій кімнаті, коли троє чоловіків у масках вручили йому один аркуш паперу.

За словами адвокатів, рукописний текст наказував йому зізнатися у вибуху у Локербі та іншому терористичному акті.

Мас’уд стверджує, що йому наказали вивчити напам’ять зміст документа щодо інцидентів і повторити його наступного дня під час допиту.

З остраху за своє життя та життя своїх дітей, він заявив, що не мав іншого вибору, окрім як підкоритися.

У своїй відповіді на клопотання захисту, юристи Міністерства юстиції США заявили, що суд просять вилучити «дуже важливі докази» вини Мас’уда у «двох великих терористичних атаках проти американців».

Вони стверджують, що версія Мас’уда про події є неправдоподібною та невідповідною дійсності, і що зміст зізнання може бути підтверджений надійними незалежними доказами, зібраними протягом багатьох років.

Прокурори зазначають, що Мас’уд та інші колишні співробітники розвідки Каддафі утримувалися у секретній в’язниці, якою керувала міліція, коли їх допитував досвідчений лівійський поліцейський.

Вони стверджують, що в умовах хаосу після революції, це місце було «найбезпечнішим» для Мас’уда та інших агентів, враховуючи насильство та антикаддафістські настрої, що панували в той час.

За словами поліцейського, який допитував Мас’уда, заклад був «добре організований», в’язні не були прикуті, і ознак катувань чи примусу не було.

Поліцейський стверджує, що протягом двох днів, впевнений та здоровий Мас’уд детально розповів про свою участь у бомбардуваннях рейсу Pan Am 103.

ФБР також стверджує, що він зізнався у створенні пристрою, який вибухнув у нічному клубі Західного Берліна у 1986 році, вбивши трьох людей, включаючи двох американських військових, та поранивши десятки інших.

Також повідомляється, що він розповів про свою роль у спробі вбивства неназваного Державного секретаря США на державному похороні в Пакистані.

Мас’уд, як стверджується, пояснив, що особа, яка подорожувала з американським політиком, носила пальто з вибухівкою.

Завданням Мас’уда було активувати пристрій, але він відмовився це робити, дізнавшись, що людина, яка носила пальто, не знала про те, що це місія самогубця.

Він вирішив «не натискати на курок», незважаючи на те, що його керівник з розвідки був поруч і питав, що відбувається.

Американські прокурори заявили: «Оперативник розвідки, готовий добровільно відмовитися від виконання смертельного завдання в присутності свого керівника, навряд чи буде особливо схильний до примусу чи тиску.»

Лише у січні 2017 року лівійська влада надала копію ймовірного зізнання шотландським слідчим, які, у свою чергу, передали його американцям.

Юристи Міністерства юстиції пояснили, що лівійський поліцейський усвідомив, що інтерв’ю з Мас’удом та іншими в’язнями містять надзвичайно важливу інформацію.

Зважаючи на хаос та нестабільність у Лівії, він вирішив зберегти ці документи у себе, доки не знайде того, кому зможе довіряти.

Він ховав звіт у себе вдома три роки, до 2015 року, коли передав його високопоставленому чиновнику лівійського уряду.

Американські прокурори стверджують, що версія Мас’уда про події не витримує критики, і тому «крайній засіб» у вигляді вилучення доказів не повинен застосовуватися.

Слухання щодо того, чи слід вилучати зізнання з розгляду присяжними, відбудеться незабаром.