Адміністрація Трампа оприлюднила план депортації сальвадорця Кілімара Абрего Гарсії, який опинився в центрі міграційного скандалу, до південноафриканського королівства Есватіні.

У електронному листі до його адвокатів, який отримали журналісти, імміграційний офіцер повідомив про зміну рішення від минулого місяця про відправлення його до Уганди.

Офіцер зазначив, що зміна була здійснена після того, як пан Абрего Гарсія висловив побоювання щодо можливих переслідувань в Уганді. Він додав, що хоча ці заяви “важко сприймати серйозно”, американська влада “тим не менш” погодилася не відправляти його туди.

Пан Абрего Гарсія помилково був депортований до Сальвадору в березні, а потім повернутий для пред’явлення кримінальних звинувачень.

Представники США визнали на той час, що його було депортовано помилково.

У червні його повернули до Сполучених Штатів, де його затримали та звинуватили у контрабанді людей. Він не визнав себе винним.

Представники Трампа стверджують, що він є членом банди MS-13, хоча він заперечує це звинувачення.

Його справа про депортацію стала ключовим моментом у жорсткому підході адміністрації до імміграції. Пан Абрего Гарсія не має жодного зв’язку з Есватіні, яка є четвертою країною, що розглядається як потенційне місце депортації для нього.

Есватіні, раніше відома як Свазіленд, оточена Південною Африкою та Мозамбіком. Це одна з останніх абсолютних монархій у світі, яку очолює король Мсваті III з 1986 року.

Сполучені Штати вже депортували п’ятьох осіб до Есватіні, описуючи їх як “кримінальних нелегальних іммігрантів” для цієї країни.

Цей крок викликав занепокоєння в маленькій нації, що вона може стати звалищем для злочинців.

Есватіні не підтвердила, чи отримує вона платежі за угоду про депортацію, укладену з адміністрацією Трампа.

США є четвертим за величиною ринком для головного експорту країни – цукру. Аналітики припускають, що Есватіні може намагатися захистити цю торгівлю та уникнути тарифів.

Пан Абрего Гарсія нелегально перетнув кордон США підлітком із Сальвадору. У 2019 році його заарештували разом із трьома іншими чоловіками в Меріленді та затримали федеральні імміграційні органи. Ця справа підкреслює складність та неоднозначність американської імміграційної політики, де правові норми часто переплітаються з політичними рішеннями. Історія Кілімара Абрего Гарсії стає прикладом того, як індивідуальні долі можуть стати частиною масштабних міграційних дебатів та викликів, з якими стикаються як мігранти, так і держави. Важливо відстежувати розвиток подій та правові аспекти таких випадків, оскільки вони впливають на розуміння міжнародного права та прав людини. Потенційна депортація до Есватіні, країни без явних зв’язків з мігрантом, викликає питання щодо гуманності та відповідності міжнародним стандартам. Розгляд таких випадків вимагає глибокого аналізу міграційних процесів та їх наслідків.