Пішов з життя Міхаель Смусс, 99-річний в’язень Варшавського гетто, який пережив Голокост та брав участь у повстанні проти нацистів. Він помер в Ізраїлі. Смусс, який народився у 1926 році, став справжнім символом стійкості та боротьби за життя.

Будучи підлітком, у 1943 році, він долучився до опору у Варшавському гетто, займаючись виготовленням запальних бомб. Навіть після арешту та відправлення до концентраційних таборів, він пережив марш смерті, вистоявши до кінця Другої світової війни. Його історія – це свідчення незламного духу людини перед обличчям нелюдських випробувань.

Після війни Міхаель Смусс знайшов своє покликання в мистецтві та освітній діяльності, присвятивши себе поширенню знань про Голокост. Посольства Німеччини та Польщі в Ізраїлі вшанували його пам’ять, висловлюючи глибоку повагу до його подвигу.

“Він неодноразово ризикував своїм життям під час Голокосту, борючись за виживання та допомагаючи іншим в’язням Варшавського гетто – навіть після того, як його захопили нацисти та депортували до концтаборів”, – зазначило посольство Німеччини на своїй сторінці в соціальній мережі X.

Посольство Польщі підкреслило, що Смусс “читав лекції молоді про історію польських євреїв і висловлював свої спогади через мистецтво. Його спадщина живе й досі”.

Посольство Польщі та The Holocaust Educational Trust (благодійна організація з Великої Британії) називали Смусса останнім живим учасником повстання у Варшавському гетто. Однак, ще у 2018 році, ізраїльські офіційні особи та ЗМІ повідомляли, що останнім живим борцем повстання був Сімха Ротєм, який на той час помер у віці 94 років.

Минулого місяця посол Німеччини в Ізраїлі вручив Смуссу Федеральний хрест «За заслуги» Німеччини, відзначаючи його внесок у виховання пам’яті про Голокост та сприяння діалогу між двома країнами, як повідомило посольство. “Тисячі людей, особливо молодь у Німеччині, дізналися про Голокост завдяки його свідченням”.

Міхаель Смусс народився у 1926 році у Вільному місті Данциг, яке зараз є Гданськом, Польща. Пізніше він переїхав до Лодзі, а потім був депортований до Варшавського гетто разом із батьком. Сотні тисяч євреїв були зібрані в гетто, де вони стикалися з бідністю, голодом, хворобами та холодом. Оскільки Смусс розмовляв німецькою, його вивозили для роботи на фабриці, де ремонтували та перефарбовували шоломи, як він розповідав у відео для музею Sumter у США у 2022 році. Він приєднався до єврейського руху опору в гетто, і вони почали викрадати якомога більше розчинника для фарби, щоб виготовляти запальні бомби. “Ми наповнювали пляшки, які ставили на дахах усіх будинків біля входу до гетто, з надією, що коли вони прийдуть, ми будемо кидати їх”, – згадував він.

19 квітня нацисти прийшли, щоб ліквідувати гетто – анклав у Варшаві, створений нацистами для сегрегації та переслідування євреїв. Опір відбивався зброєю, яку вони обміняли на теплий одяг у італійських солдатів, відправлених з Африки на російський фронт. Опір, який Смусс назвав “найбільшим повстанням у цій війні проти Німеччини”, тривав 28 днів. “Це було дуже важко… без душу, без їжі. Вони спалювали, ліквідовували будинок за будинком, повні диму, що в’їдався в очі”, – розповідав він. Він описував тисячі тіл, що лежали перед будинками, та “запах газу і розкладених тіл”. Він, серед інших, був взятий у полон 29 квітня.

Їх посадили на потяг до табору смерті Треблінка. Спостерігаючи, як люди помирають під час подорожі, “моє серце стало каменем”, – сказав він. По дорозі потяг зупинили роботодавці, які шукали працівників, забраних з їхніх фабрик. Прийшов ще один німець, який шукав досвідчених робітників, і Смусс запропонував себе та тих, кого знав. “Коли ми їхали потягом до Треблінки, я був упевнений, що моє життя закінчилося”, – розповів він The Jerusalem Post на початку цього року. “Але коли потяг зупинився, я відчув усім своїм єством, що в цей день я не помру”.

Його перевели та він зазнав примусової праці в інших таборах, і, нарешті, пройшов марш смерті до Дахау, перш ніж його нацистські викрадачі втекли від наступаючих американських військ. Він розповів The Jerusalem Post, що його батька вбили під час спроби втечі з одного табору, а мати та сестра, які змогли залишитися в Лодзі, вижили. Смусс спочатку повернувся до Польщі, але потім переїхав до США, де працював, навчався та створив сім’ю. Після переживання посттравматичних симптомів він переїхав до Ізраїлю у 1979 році, щоб отримати допомогу, де він зайнявся мистецтвом та вихованням інших щодо Голокосту. Його пережила дружина.

Його переживання після війни, включаючи боротьбу з посттравматичними симптомами, спонукали його до переїзду до Ізраїлю. Там він знайшов новий шлях у мистецтві та освітній діяльності, присвятивши себе збереженню пам’яті про Голокост для майбутніх поколінь. Його спадщина – це не лише свідчення його особистої боротьби, але й потужне нагадування про важливість пам’ятати минуле, щоб запобігти подібним трагедіям у майбутньому. Міхаель Смусс, як художник та просвітитель, залишив глибокий слід у серцях тих, хто дізнався про його історію.