Президент США Дональд Трамп назвав угоду, якої він досяг з Японією, «найбільшою торговельною угодою в історії».

Можливо, це передчасне твердження, але це, безумовно, найважливіша угода з моменту оголошення Трампом так званих тарифів “Дня визволення” у квітні, які сколихнули фондові ринки та спричинили хаос у світовій торгівлі.

Після місяців переговорів прем’єр-міністр Японії Шігеру Ішиба заявив, що очікує, що угода допоможе світовій економіці.

Це вагоме твердження. Розглянемо, чи допоможе вона, і якщо так, то як?

Японія є четвертою за величиною економікою світу, що означає, що вона становить значну частину світової торгівлі та зростання.

Токіо імпортує багато енергії та продуктів харчування з-за кордону і залежить від експорту, включаючи електроніку, машини та транспортні засоби.

США є її найбільшим експортним ринком.

Деякі експерти попереджали, що тарифи Трампа можуть знизити японську економіку до одного відсотка, штовхнувши її в рецесію.

З нижчими тарифами експортери зможуть вести бізнес у США дешевше, ніж якби Трамп дотримувався попередньої загрози щодо запровадження вищих податків.

А угода приносить певність, що дозволяє бізнесу планувати.

Оголошення також зміцнило японську єну щодо долара США, надавши виробникам більше купівельної спроможності для придбання сировини, необхідної для розширення їхнього бізнесу.

Угода зі США особливо вигідна японським автогігантам, таким як Toyota, Honda та Nissan. Раніше американські імпортери мали сплачувати 27,5% мита при відправленні японських автомобілів.

Тепер це знижується до 15%, потенційно роблячи японські автомобілі дешевшими порівняно з конкурентами, такими як Китай.

Однак американські автовиробники дали зрозуміти, що вони незадоволені угодою.

Вони стурбовані тим, що їм доведеться сплачувати 25% мито на імпорт з їхніх заводів та постачальників у Канаді та Мексиці порівняно з 15% ставкою Японії.

В обмін на зниження тарифів Японія запропонувала інвестувати 550 мільярдів доларів у США, щоб японські фірми могли «створити стійкі ланцюги поставок у ключових секторах, таких як фармацевтика та напівпровідники», сказав Ішиба.

Японія вже є великим інвестором у США, але така сума грошей повинна створювати робочі місця, виробляти якісну продукцію та сприяти інноваціям.

Згідно з угодою, Трамп заявив, що Японія збільшить закупівлю сільськогосподарської продукції, такої як американський рис, що може допомогти вирішити дефіцит рису в країні — навіть якщо це може викликати занепокоєння у місцевих фермерів, які бояться втратити частку ринку.

15% мито також є орієнтиром для інших країн, таких як Південна Корея та Тайвань, які ведуть власні торговельні переговори зі США.

Міністр промисловості Південної Кореї заявив, що уважно вивчить умови угоди Японії з США, оскільки він прямує до Вашингтона для вирішальних торговельних переговорів.

Японія та Південна Корея конкурують у таких галузях, як сталь та автомобілі.

Загалом, угода між США та Японією чинитиме більший тиск на інші країни — особливо на великих азійських експортерів — щоб вони забезпечили кращі угоди до 1 серпня.

Угоди з Індонезією та Філіппінами вже були оголошені.

Але деякі азійські країни постраждають.

Менші економіки, такі як Камбоджа, Лаос і Шрі-Ланка, є експортерами промислових товарів і мало що можуть запропонувати Вашингтону з точки зору торгівлі чи інвестицій.

Були повідомлення про те, що США закликали Японію збільшити витрати на оборону.

Але представник Японії з тарифів уточнив, що угода не включає жодних положень щодо оборонних витрат.

Рьосей Акадзава додав, що тарифи на сталь та алюміній залишаться на рівні 50%.

Обидва ці фактори можуть бути вигідними для Японії, оскільки вона експортує до США більше автомобілів, ніж сталі та алюмінію.

Також зростає тиск на США, щоб вони уклали якомога більше таких угод до дедлайну 1 серпня.

Поряд з переговорами зі США, країни можуть почати шукати більш надійних партнерів в інших місцях.

В той же день, коли Вашингтон і Токіо оголосили про свою угоду, Японія та Європа зобов’язалися «більш тісно співпрацювати для протидії економічному примусу та для боротьби з нечесною торгівельною практикою», за словами президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.

Європейський Союз ще не досяг торговельної угоди зі США.

«Ми віримо в глобальну конкурентоспроможність, і вона повинна приносити користь усім», — сказала фон дер Ляєн.