Адміністрація Трампа планує вийти з культурної установи ООН, повертаючи ЮНЕСКО в центр геополітичного суперництва. Це рішення, яке вже викликало занепокоєння міжнародної спільноти, може мати значні наслідки для збереження світової культурної спадщини та міжнародного співробітництва у сфері освіти, науки і культури. ЮНЕСКО, як організація, що займається координацією зусиль щодо захисту об’єктів Всесвітньої спадщини, боротьби з неписьменністю та сприяння культурному різноманіттю, відіграє ключову роль у глобальному діалозі.

Вихід США з ЮНЕСКО не є безпрецедентним. Раніше Сполучені Штати вже виходили з організації у 1984 році, посилаючись на звинувачення в корупції та політизації, але повернулися в 2002 році. Однак, поточна ситуація має свої особливості. Вона відбувається на тлі загострення відносин між США та іншими країнами, а також на тлі внутрішньої політики США, яка ставить під сумнів доцільність участі в міжнародних організаціях, що не відповідають американським інтересам.

Критики цього кроку зазначають, що він послабить роль США на міжнародній арені та зменшить їхній вплив на формування глобальної політики у сфері культури та освіти. Це може призвести до того, що інші країни, зокрема Китай, займуть нішу, що звільниться, і матимуть більше впливу на діяльність ЮНЕСКО. Крім того, вихід із організації може негативно позначитися на фінансуванні багатьох важливих програм, які підтримуються США.

Прихильники ж виходу стверджують, що це дозволить Сполученим Штатам заощадити значні кошти та переспрямувати їх на внутрішні потреби. Вони також вважають, що участь у таких організаціях, як ЮНЕСКО, може бути використана для політичного тиску на США, і вихід дозволить уникнути цього. Однак, ці аргументи не враховують потенційні довгострокові наслідки для іміджу та впливу США у світі.

Рішення про вихід з ЮНЕСКО підкреслює складність сучасних міжнародних відносин та виклики, з якими стикаються глобальні інституції. Воно також ставить питання про майбутнє міжнародного співробітництва та роль окремих країн у його формуванні. Збереження культурної спадщини та сприяння освіті є спільними завданнями, які вимагають консолідованих зусиль усіх членів міжнародної спільноти.