Нова хвиля смертоносного міжконфесійного насильства сколихнула Сирію, загостривши увагу на крихкому ландшафті безпеки країни, оскільки новий уряд намагається встановити свою владу над роздробленою територією.

У неділю, 13 липня, повідомлялося про викрадення торговця з друзької меншини, що призвело до кількаденних смертоносних зіткнень між друзькими ополченцями та сунітськими бедуїнськими бойовиками на півдні Сирії.

Пізніше, у вівторок, 15 липня, Ізраїль втрутився військовим шляхом, заявивши, що його сили захищають дру зів та знищують проурядові сили, звинувачені у нападі на них у Сувейді. За даними Сирійської обсерваторії з прав людини, з неділі в Сувейді загинули щонайменше 350 людей.

Це насильство є першим у провінції Сувейда, де переважно проживають друзи, з часів бойових дій у квітні та травні між друзькими бойовиками та новими силами безпеки Сирії, в яких загинули десятки людей. До цього сутички в прибережних провінціях Сирії в березні, як повідомлялося, призвели до загибелі сотень членів алавітської меншини, до якої належить колишній правитель Башар аль-Асад.

Смертоносні заворушення, а також жорстокі ізраїльські удари, відновили побоювання щодо порушення безпеки в Сирії, оскільки країна бореться з наслідками понад десятирічної громадянської війни та нещодавнім захопленням Дамаска очолюваними ісламістами повстанцями у грудні 2024 року. Нинішній лідер Сирії, колишній джихадист Ахмед аль-Шараа, пообіцяв захистити меншини Сирії.

Друзи є арабомовною етнорелігійною меншиною в Сирії, Лівані, Ізраїлі та на окупованих Голанських висотах. Друзька віра є відгалуженням шиїтського ісламу з власною унікальною ідентичністю та віруваннями.

Половина з приблизно одного мільйона послідовників проживає в Сирії, де вони становлять близько 3% населення. Друзька громада в Ізраїлі переважно вважається лояльною до ізраїльської держави, зважаючи на участь її членів у військовій службі. За даними Центрального статистичного бюро Ізраїлю, в Ізраїлі та на окупованих Голанських висотах проживає близько 152 000 дру зів.

Історично вони займали небезпечне становище в політичному устрої Сирії. Під час майже 14-річної громадянської війни в Сирії друзи мали власні ополчення на півдні країни.

З моменту падіння Асада в грудні друзи чинять опір спробам держави встановити владу над південною Сирією. Хоча друзькі фракції в Сирії розходяться в підходах до нових влад, від обережності до відкритої відмови, багато хто заперечує офіційну присутність сирійських сил безпеки в Сувейді та чинить опір інтеграції до сирійської армії, покладаючись на місцеві ополчення.

Незважаючи на те, що сирійський уряд засудив нещодавні напади на дру зів і пообіцяв відновити порядок на півдні Сирії, його сили також звинувачують у нападі на меншину – Сирійська обсерваторія з прав людини (SOHR), що базується у Великій Британії, задокументувала “розстріли на місці” дру зів з боку урядових сил. Такі повідомлення розпалюють недовіру серед деяких членів друзької громади до влади в Дамаску.

Після раптового падіння Асада Ізраїль налагоджує зв’язки з друзькою громадою поблизу свого північного кордону, щоб створити альянси з меншинами Сирії. Він все частіше позиціонує себе як регіональний захисник меншин, включаючи курдів, дру зів та алавітів у Сирії, одночасно завдаючи ударів по військових об’єктах у Сирії та урядових силах.

Під час міжконфесійних сутичок у травні Ізраїль завдав ударів поблизу президентського палацу в Дамаску, заявивши, що це попередження проти нападів на дру зів. Однак деякі друзькі діячі в Сирії та Лівані звинуватили Ізраїль у розпалюванні міжконфесійних розбіжностей для просування власних експансіоністських прагнень у регіоні.

Останні удари були в основному попередженням та стримуванням від розгортання сирійської армії на півдні Сирії, причому Ізраїль прагне створити демілітаризовану зону в цьому районі. Зокрема, Ізраїль побоюється присутності ісламістських бойовиків поблизу свого північного кордону, вздовж окупованих Голанських висот.

Хоча ізраїльські авіаудари 15 липня обмежувалися ударами по силах безпеки та транспортних засобах у Сувейді, ізраїльські військові розширили масштаби своїх атак 16 липня, завдавши ударів по Міністерству оборони та штабу сирійської армії в Дамаску. Сирія засудила ці напади.

Ці удари стали найсерйознішою ізраїльською ескалацією в Сирії з грудня 2024 року, коли було знищено сотні військових об’єктів по всій країні, і захоплено буферну зону під контролем ООН на сирійських Голанських висотах. Ізраїль багаторазово завдавав ударів по Сирії з метою запобігання нарощуванню військового потенціалу новим керівництвом, що розглядається як потенційна загроза безпеці Ізраїлю.

“Попередження в Дамаску закінчилися – тепер будуть болісні удари”, – написав міністр закордонних справ Ізраїлю Ісраель Кац у соціальних мережах 16 липня, незабаром після початку ізраїльських ударів по Дамаску.

Націлення на штаб-квартиру сирійської армії транслювалося в прямому ефірі провідним сирійським телеканалом зі своїх студій навпроти будівлі – ведучий був зафіксований в ефірі, що тікає зі студії.

Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що США “дуже стурбовані” насильством і оголосив 16 липня: “Ми погодили конкретні кроки, які покладуть край цій тривожній та жахливій ситуації сьогодні ввечері”.

Кілька арабських держав, зокрема Ліван, Ірак, Катар, Йорданія, Єгипет та Кувейт, засудили ізраїльські удари по сирійських урядових та правоохоронних силах. Міністерство закордонних справ Саудівської Аравії засудило те, що воно назвало “відвертими нападами Ізраїлю” на Сирію, тоді як Іран назвав ці атаки “цілком передбачуваними”.

Туреччина, ключовий гравець у пост-асадівській Сирії, назвала ці удари “актом саботажу зусиль Сирії щодо забезпечення миру, стабільності та безпеки”.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш також засудив “ескалаційні” удари Ізраїлю в Сувейді та Дамаску.

Насильство підкреслило крихкість повоєнного безпекового та політичного ландшафту Сирії, а остання хвиля насильства викликала побоювання щодо відновлення міжконфесійних нападів по всій Сирії.

Оскільки аль-Шараа намагається встановити контроль над Сирією та об’єднати її різні групи, ще належить побачити, чи зможе його уряд, де домінують ісламісти, подолати глибоко вкорінені міжконфесійні розбіжності Сирії, розпалені роками громадянської війни. Міжконфесійні сутички, поряд ізраїльськими ударами, загрожують зірвати спроби державотворення та повоєнного відновлення.

Ізраїль, зі свого боку, ймовірно, продовжуватиме розглядати нову владу та пов’язаних з нею ісламістських бойовиків на півдні як значну загрозу безпеці, що спонукатиме його до пошуку союзів з групами, які можуть відчувати себе відчуженими новою владою.