Тисячі людей на Мадагаскарі протягом останнього тижня виходили на вулиці в різних частинах країни, здіймаючи найбільшу хвилю протестів, яку бачила острівна держава в Індійському океані за понад 15 років. Те, що розпочалося як гнів через нестачу базових товарів, швидко переросло в один із найсерйозніших викликів для президента Андрі Раджоеліни, який перебуває при владі вдруге з 2018 року. У понеділок він звільнив свій уряд, але це не заспокоїло протестувальників. За даними ООН, щонайменше 22 особи загинули, понад 100 отримали поранення, хоча уряд Мадагаскару відкинув ці цифри, назвавши їх заснованими на “чутках та дезінформації”.

Напруга почала наростати після арешту 19 вересня двох провідних міських політиків, які планували мирну демонстрацію в столиці Антананаріву щодо хронічних проблем з електро- та водопостачанням. Щоденні багатогодинні перебої в роботі служб, керованих державною компанією Jirama, стали причиною невдоволення. Багато хто сприйняв їх затримання як спробу замовкнути законні протести, що викликало суспільне обурення, а справу підхопили громадські організації та сформований молодіжний онлайн-рух Gen Z Mada. Протести поширилися за межі Антананаріву, охопивши вісім інших міст острова, і не показують ознак спаду. Протестувальники, розмахуючи банерами, засуджують відключення та звинувачують уряд у невиконанні гарантій основних прав. Активісти також звинувачують у кризі електроенергії широко поширену корупцію в компанії Jirama. Спочатку Gen Z Mada координував свої дії через соціальні мережі, такі як Facebook та TikTok. Після зустрічі представників Gen Z Mada, громадських груп та місцевих політиків було створено комітет для організації подальших демонстрацій. Згодом до протестів долучилися й інші групи, зокрема кілька профспілок, серед яких найбільша в країні Malagasy Trade Union Solidarity. Громадські організації закликали до переговорів за участю церкви, щоб “запобігти зануренню Мадагаскару в хаос або громадянську війну”. Лідер опозиції Сітені Радріанасолоніаіко та колишній президент Марк Рававоманана у спільній заяві висловили підтримку протестам. Вони відмовилися від пропозицій приєднатися до уряду Раджоеліни, назвавши це “зрадою” народу Мадагаскару.

Хоча протестувальники не висунули чітких вимог, те, що розпочалося з гніву через комунальні послуги, переросло в ширші вимоги політичних змін. Багато молодих людей, які стикаються з нестабільними та низькооплачуваними роботами, закликають до відставки президента, звинувачуючи його у проблемах, з якими вони стикаються. У середу протестувальники в столиці розмахували прапорами та банерами зі словами “Раджоеліна геть”. Представник Gen Z Mada заявив, що вони хочуть, аби президент пішов у відставку, і “очищення Національної асамблеї”. Вони також вимагають, щоб Раджоеліна взяв відповідальність за тих, хто, за повідомленнями, загинув від рук сил безпеки. Деякі користувачі соціальних мереж також закликали до розпуску виборчої комісії та верховного суду країни.

Сили безпеки підтримували значну присутність по всій Антананаріву та інших великих містах, поліція застосовувала сльозогінний газ та водомети для розгону протестувальників. Комендантська година від сутінків до світанку була запроваджена в столиці після повідомлень про насильство та мародерство, включаючи підпал офісу міністерства фінансів. Коли Раджоеліна звільнив свій уряд, він звинуватив деяких своїх міністрів у неналежному виконанні обов’язків. Президент закликав до спокою і пообіцяв, що Світовий банк профінансує заходи для вирішення проблеми частих відключень електроенергії. Він також пообіцяв підтримати бізнеси, постраждалі від мародерства, і закликав до діалогу з молоддю. Однак його дії не змогли заспокоїти суспільний гнів, який посилився через придушення протестів. Школи по всій столиці та прилеглих районах були закриті минулого тижня через побоювання ескалації насильства. Влада стверджує, що зібрання без офіційного дозволу становлять ризик для громадського порядку.

Мадагаскар є однією з найбідніших країн світу, де 75% населення живе за межею бідності, за даними Світового банку. Лише близько третини з 30 мільйонів жителів Мадагаскару мають доступ до електроенергії, за даними Міжнародного валютного фонду. Один з протестувальників сказав, що “умови життя народу Мадагаскару погіршуються з кожним днем”.

Політичний аналітик та правозахисник Кетакаандріана Рафітосон зазначила, що демонстрації можуть затягнутися та посилитися, якщо влада покладатиметься на силу для придушення інакомислення, а не на підзвітність. Вона вважає, що “результатом може бути політична фрагментація, посилення націоналістичної риторики проти уявного зовнішнього втручання та можливі економічні наслідки”. Однак, запроваджуючи комендантські години та відхиляючи звіти ООН про жертви, уряд може сигналізувати про посилення репресій, а не про компроміс. Аналітики кажуть, що контроль над державними ЗМІ та ключовими установами може дозволити Раджоеліні пережити поточну хвилю протестів. Експерти з питань управління вважають, що критичним моментом стане те, чи відмовляться військові виконувати накази щодо придушення протестувальників. Представник президента Лова Раноромаро заявив у соціальних мережах, що “ми не хочемо державного перевороту, тому що державний переворот руйнує націю, тому що державний переворот руйнує майбутнє наших дітей”. З моменту здобуття незалежності у 1960 році Мадагаскар пережив кілька повстань, включаючи масові протести у 2009 році, які змусили колишнього президента Рававоманана піти у відставку, і тоді Раджоеліна вперше прийшов до влади. Раджоеліна був переобраний у 2018 році та переобраний у 2023 році на суперечливих виборах, які бойкотувала опозиція.