Напередодні свого 90-річчя, Його Святість Далай-лама XIV Тендзін Ґ’яцо зробив знакову заяву: обрання його наступника відбудеться за усталеною багатовіковою традицією — через реінкарнацію. Цей анонс, зроблений духовним лідером Тибету, має далекосяжні наслідки, особливо з огляду на складні відносини між Тибетом та Китайською Народною Республікою. Процес визначення наступного провідника завжди був центральним елементом тибетського буддизму, і будь-яка спроба втручання в нього викликає глибоке занепокоєння.

Традиція обрання нового втілення базується на глибоких буддійських віруваннях у переродження. Вважається, що душа попереднього провідника перевтілюється в тіло новонародженої дитини, яку потім відшукують за певними ознаками та пророцтвами. Цей складний процес може тривати роками, залучаючи найвищих лам та духовних наставників. Після виявлення дитини, її виховують та навчають, готуючи до виконання великих обов’язків духовного провідника. Заява Далай-лами підтверджує його відданість збереженню цієї автентичної традиції, попри будь-який зовнішній тиск.

Однак, саме це рішення, що підкреслює вірність тибетським віруванням, може значно посилити напругу у відносинах з Пекіном. Уряд Китаю, який з 1950-х років контролює Тибетський автономний район і вважає його невід’ємною частиною своєї території, наполягає на своєму праві втручатися в процес обрання наступного духовного лідера. Пекін стверджує, що вибір має відбуватися згідно з китайськими законами та без участі нинішнього духовного провідника, якого вони часто називають сепаратистом. Ця позиція є прямим втручанням у релігійні справи Тибету та суперечить його багатовіковим практикам.

Китайська влада вже неодноразово демонструвала свою готовність маніпулювати релігійними питаннями регіону, найбільш яскравим прикладом є ситуація з Панчен-ламою – другим за значенням духовним провідником. У 1995 році, коли нинішній Далай-лама визнав дитину як перевтілення Панчен-лами, китайська влада викрала її і призначила свого власного кандидата. Цей прецедент викликає серйозні побоювання, що Пекін спробує подібним чином втрутитися і у процес обрання наступного духовного лідера. Заяви про збереження традиційного шляху вибору є прямою відповіддю на такі потенційні втручання.

Майбутній вибір нового провідника Тибету стане значним випробуванням для міжнародної спільноти та її спроможності захистити релігійну свободу, культурну автономію та спадщину. Якщо Китай спробує нав’язати свого власного “Далай-ламу”, це може призвести до розколу в тибетському буддизмі, створюючи двох конкуруючих духовних лідерів і посилюючи нестабільність у регіоні. Міжнародне співтовариство уважно стежитиме за розвитком подій, адже питання спадкоємності цього високоповажного лідера є не лише глибоко релігійним, а й ключовим геополітичним викликом, що стосується прав людини та культурної ідентичності. Важливо, щоб світ визнав лише справжнього наступника, обраного за автентичними тибетськими традиціями реінкарнації, а не політично призначеного провідника. Це забезпечить збереження унікальної культурної та духовної спадщини Тибету та допоможе запобігти подальшій ескалації напруги.