Сина ліванських музичних ікон, пан Рахбані сам став ним, виступаючи з сатиричною критикою дисфункції своєї країни, яка поєднувала арабську та західну музику. Його роботи досліджували глибокі соціальні та політичні проблеми Лівану, використовуючи мистецтво як форму протесту та коментаря. З раннього віку він виявив неабиякий талант до музики, що передався йому від батьків, які були відомими виконавцями. Однак, замість того, щоб слідувати традиційним шляхам, він обрав власний, інноваційний шлях. Його музика була унікальним поєднанням східних мелодій та західних гармоній, створюючи неповторне звучання, яке захоплювало слухачів. Особливу увагу він приділяв текстам своїх пісень, які були наповнені гострою сатирою та глибоким змістом. Він не боявся висміювати вади суспільства, корупцію та політичну нестабільність, закликаючи до змін. Його виступи часто супроводжувалися бурхливими оплесками та оваціями, адже він умів знайти шлях до сердець слухачів, викликаючи в них одночасно сміх та роздуми. Робота пана Рахбані мала значний вплив на ліванську культуру, надихаючи нове покоління митців на творчість та громадянську активність. Він довів, що мистецтво може бути не лише джерелом естетичного задоволення, але й потужним інструментом для соціальних змін. Його спадщина живе у його музиці, яка продовжує надихати та спонукати до роздумів.