Знову коридор пам’яті… Знову війна нагадує про себе, забираючи життя найдорожчих… Сьогодні востаннє повернувся до рідного дому наш земляк – Віталій Сидорка. Син. Чоловік. Товариш. Побратим. Воїн…. Справжній, мужній та водночас – добрий і позитивний. Усі, хто був знайомий із Віталієм, згадують лише найкраще. Саме таким запам’ятаємо його ми…
Народився Віталій 21 травня 1972 року у с.Попівка. Все своє дитинство та юність провів у рідному селі. По закінченню місцевої школи, вступив до Миргородського ПТУ №44, де здобув спеціальність електромонтер-водій. Потім була військова служба. Після демобілізації з армії повернувся у рідне село, одружився. Багато років працював у кооперативі по будівництві газопроводів. Віталій Миколайович обирався депутатом Попівської сільської ради 7 скликання. Був козаком Попівської сотні Миргородського району. В останні роки працював у Попівській гімназії.
Віталій щиро любив життя, був добрим та надійним другом, вірним сином нашої Батьківщини. В перші дні збройної агресії росії проти України, не вагаючись, добровільно пішов захищати рідну землю від ворога. Захисник усім серцем любив рідну землю, свою країну, вірив у її мирне і світле майбутнє і все робив, залежне від себе, щоб якомога швидше звільнити Україну від окупантів. Віталій був турботливим сином і люблячим чоловіком. Здавалося б, все життя попереду, але, на жаль, клята війна розпорядилася по своєму: забрала у дружини чоловіка, у матері – сина… 15 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожих штурмових дій в районі н.п. Білогорівка Луганської області, солдат Віталій Сидорка загинув. До останнього подиху воїн був вірний Військовій присязі, стояв на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини!
Важко сприймати смерть наших захисників. Не можливо загоїти в серці рідних болючу рану втрати… Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Віталія Миколайовича. Це невимовний біль та непоправна втрата, яку не пробачимо окупанту і ніколи не забудемо. Кожен житель Комишнянської громади з вдячністю схиляє голову перед відважністю, стійкістю та патріотизмом Захисника. У наших споминах він назавжди залишиться відважним Героєм та прикладом для майбутніх поколінь. У цю гірку мить поділяємо горе родини полеглого воїна та низько схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…
Доземний уклін тобі, Герою! Вічна пам’ять і слава хороброму Захиснику Віталію Сидорці!