Війна…Страшне слово, у якому — ненависть, кров, сльози, розбиті серця, скалічені долі, смерть і біль…
Україна щодня платить найвищу ціну — життя своїх захисників, які, виконуючи свій громадянський обов’язок, віддають найдорожче — своє життя, щоб жили ми.
Сьогодні, 31 жовтня 2025 року, Петрівська громада знову зібралася разом, щоб провести в останню земну дорогу воїна Терещенка Олександра Олександровича.
20 жовтня 2025 року мужній воїн, стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 8 стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони, Олександр Терещенко, загинув у бою поблизу села Тур’я Сумського району Сумської області.
Ворожа куля обірвала молоде життя. Йому було лише 34 роки…
Він мав би жити. Мав би обіймати рідних, мріяти, працювати, будувати плани… Але став на захист Батьківщини — і залишився в строю назавжди.
Живим коридором пам’яті Петрівщина зустрічала Героя: мешканці Петрового, Олександрівки, Інгулецького виходили на дорогу, якою рухався траурний кортеж, щоб віддати останню шану загиблому. Живі квіти, синьо-жовті прапори, скорботна тиша — так зустрічали Олександра у рідному Новому Стародубі.
Керівництво громади, друзі, побратими, однокласники, односельці — усі, хто знав і шанував, з болем у серці схилили голови. Важко стримати емоції, коли усвідомлюєш, що війна забирає найкращих…
На сільському цвинтарі з усіма військовими почестями поховали Олександра Терещенка.
Вічна пам’ять і Царство Небесне всім Героям України.
Вони йдуть у вічність, але залишають по собі глибокий слід — у серцях рідних, у пам’яті земляків, в історії нашої громади й країни.
Їхня відвага і героїзм — це символ боротьби українського народу за свободу, за право жити під мирним небом.
Вічна слава Герою!
Вічна пам'ять Захиснику України — Олександру Терещенку.