Пам’ятаємо…

3 лютого минає рік, як перестало битися серце нашого захисника, вірного сина України, уродженця села Щербашинці — Таванця Олександра Миколайовича.

Його дитячі роки пройшли в рідному селі, серед людей і землі, які назавжди сформували його характер. У 1992 році він закінчив Бранепільську школу, у 2003 році — Київський державний інститут культури. Проживав у місті Києві, де займався підприємницькою діяльністю, будуючи своє життя у мирній державі.

Та коли Батьківщина опинилася в небезпеці, Олександр Миколайович не залишився осторонь. Він щиро вболівав за долю України і з 2014 року став на її захист у зоні проведення АТО.

З березня 2023 року проходив службу у 1 бригаді оперативного призначення «Буревій» Національної гвардії України. Разом із побратимами мужньо виконував бойові завдання на Луганщині та Лимано-Куп’янському напрямку, відстоюючи свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.

Сержант, командир 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3027, він помер внаслідок погіршення стану здоров’я через раніше отримані контузії.

Його життєвий годинник зупинився на сорок дев’ятому році життя…

Та пам’ять про живе в серцях рідних, земляків і вдячної України.

Вічна і світла пам’ять Захиснику України.