🕯 СУМ, БІЛЬ, ПАМ’ЯТЬ…
Минає вже три роки з того дня, коли наша громада втратила ще одного свого сина — Рижощенка Павла Петровича. Час іде, але біль не зникає. Він лише змінює форму, перетворюючись на тиху, глибоку пам’ять і вдячність.
Павло народився та навчався у місті Києві, але значна частина його дитинства була пов’язана з селищем Гребінки — тут, у бабусі та серед рідних, формувався його характер, людяність і тепле ставлення до людей. Саме ці риси згодом стали його життєвими орієнтирами.
Він був люблячим сином, турботливим братом, хрещеним батьком, надійним другом. Люди згадують Павла як добру, чуйную, уважну людину, яка вміла слухати і підтримувати. Його життєве кредо — «Чесність і справедливість» — не було просто словами, воно визначало його вчинки та рішення.
У 2015 році Павло був призваний на строкову військову службу Святошинським районним військкоматом міста Києва, де зарекомендував себе дисциплінованим і відповідальним військовослужбовцем.
З лютого 2022 року, не вагаючись, став на захист України. Служив у складі військової частини А7297, був стрільцем 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти. У бойових умовах Павло залишався таким самим — надійним, сумлінним, справжньою опорою для побратимів. Він чесно і до кінця виконав свій обов’язок перед державою та народом, поблизу населеного пункту Діброва Луганської області Павло Рижощенко загинув, захищаючи територіальну цілісність Батьківщини. Його життя обірвалося, але його ім’я назавжди залишилося в історії громади й у серцях людей.
У Павла залишилися мати та рідна сестра. Разом із ними ми поділяємо цей біль і низько схиляємо голови перед їхньою втратою.
Пам’ять про Павла Рижощенка — це не лише спогад про загибель, це приклад мужності, людяності та вірності Україні.
Він назавжди серед нас — у тиші молитви, у вдячних серцях, у нашій спільній пам’яті. 🕯
Герої не вмирають.