Сьогодні Святий вечір.
Вечір тиші, що болить.
Вечір світла, яке ми бережемо, мов останній вогник у темряві.
За столами — родини, свічка й кутя. І порожні місця, що мовчать голосніше за будь-які слова.

Цей вечір приходить до нас крізь війну. Крізь холодні окопи й довгі ночі без сну. Поки ми шепочемо молитви вдома, наші воїни тримають небо над Україною. Вони далеко, але сьогодні — з кожним із нас. У кожному вдиху надії.

Ми схиляємо голови перед тими, хто стоїть. І перед тими, хто вже не повернеться. Вони стали частиною цієї ночі — світлою, святою, вистражданою. Їх імена — у нашій пам’яті. Їхня жертва — в нашій свободі.

Святий вечір — це коли віра тремтить, але не згасає. Коли серце стискається від болю, але все одно вірить у диво. У світло, що переможе темряву. У життя, що сильніше за смерть.

Я вірю: Різдвяна зірка засяє над мирною Україною. І настане вечір без сирен. Вечір, коли всі будуть удома.

Нехай у цю святу ніч наші спільні молитви стануть щитом для воїнів, розрадою для родин і світлом для всієї України. Нехай віра буде міцнішою за страх, а надія — сильнішою за втому.

Бажаємо кожній родині миру в серці, тепла в домі та впевненості в завтрашньому дні. Віримо, що Різдвяна зірка неодмінно засяє над мирною Україною, а всі наші захисники повернуться додому.

Зі Святим вечором.
Христос Рождається!
Славімо Його!

З повагою,
голова Немішаївської селищної ради
Петро ПЕРЕВОЗНИК