Сьогодні в Обласному центрі національних культур у м. Рені під час інтерактивної лекції «Седянка» Ніна Іванова разом з нашими гостями шукала спільне та відмінне у давньому звичаї.
Седянка (болг.) — традиційний осінньо-зимовий ритуал мешканців Бессарабії, що відбувався після завершення польових робіт. Вона об’єднувала молодь із різних вулиць села: хлопці та дівчата збиралися в домі або у дворі біля вогню, співали, танцювали, розповідали легенди, жартували й водночас працювали.
Попри святкову атмосферу, головною складовою седянки була спільна праця. Дівчата приходили з рукоділлям — вишивали, пряли, шили, в’язали. Окремі седянки мали обрядовий характер: на них дівчата демонстрували вишиті рушники й хустки, призначені для коханих, співали пісні, намагаючись привернути увагу юнаків. Подібні форми колективного дозвілля у народів Бессарабії мали назву: у болгар — «сєдянка», «межія», у гагаузів — «отурмак», «отурус», у молдован — «клака», «шєзетоарє», а в українців — «вечорниці». Такі зібрання мали господарське, виховне й розважальне значення, допомагали молоді пізнати одне одного та готували до сімейного життя. Седянки були важливим елементом традиційної культури, що поєднував працю, спілкування й передачу звичаїв від покоління до покоління.
Дякуємо усім, хто долучився до нашого дослідження!