Сьогодні для багатьох українських родин немає святкового столу, гучних привітань і радості. Є тиша, очікування і надія.

Рідні військовополонених та зниклих безвісти не святкують — вони чекають. Чекають дзвінка, звістки, будь-якого знаку, що їхні близькі живі.

Ми поруч із вами у цій тиші. Пам’ятаємо кожного і кожну. Віримо, що настане день, коли очікування зміниться на обійми, а біль — на сльози радості.

Підтримуємо акцію родин військовополонених та зниклих безвісти.
Наша надія — сильніша за темряву. 🇺🇦