Сьогодні, у сонячний і сліпучо-яскравий, але по-справжньому лютий морозний день першого лютого, відбулася чергова акція підтримки зниклих безвісти та полонених захисників України й їхніх родин.
Мороз стискав руки й обпікав обличчя, але не мав сили зламати дух. Попри холод, люди стояли разом — із прапорами, світлинами та молитвами в серцях. Серця були зігріті вірою і надією: на повернення, на зустріч, на обійми, яких чекають щодня.
У кожному погляді — біль розлуки, у кожному подиху — надія. Матері, дружини, батьки, діти знову й знову промовляли подумки одне бажання: щоб їхні рідні — сини, чоловіки, батьки — повернулися додому живими, цілими й неушкодженими.
Також з особливою теплотою згадали захисників, які останніми днями відзначили дні народження, — Заблоцького Володимира, Куліша Романа та Шемерду Тараса. Їхні імена звучали з особливим теплом і вдячністю, Надією та вірою у повернення.
Ця акція — не лише мовчазний крик про біль, а й світлий знак віри, що навіть у найлютіший мороз надія не замерзає. Вона живе в серцях і тримає разом усіх, хто чекає.
У ці холодні години особливо відчувалася сила людської підтримки.
Щиро дякуємо за гарячу каву та чай для родин зниклих безвісти та полонених захисників приватному підприємцю Дмитру Голдасевичу. Це тепло зігрівало не лише руки, а й серця.