У неділю свій поважний і світлий ювілей — 90 років — відзначила жителька села Курники Чорномаз Мирослава Іванівна.
90 років життя. 90 років дороги, вистеленої працею, терпінням, любов’ю і вірою.
З нагоди цього визначного дня до ювілярки завітали з щирими вітаннями заступник сільського голови Віктор Пулька, начальниця відділу соціального захисту та ветеранської політики Любов Хавтур та староста Курниківського старостинського округу Володимир Гуль. Та, мабуть, найтеплішим було не саме привітання, а людська присутність, добре слово і щира увага.
Пані Мирослава — неймовірна жінка. Мила, щира, надзвичайно добра. Вона дуже любить читати — книжка для неї як тихий друг. Нещодавно їй подарували книгу «Очима і серцем Ісуса», і вона читає її без упину — вже подолала половину, бо для душі немає віку.
Народилася Мирослава Іванівна і все своє життя прожила у рідних Курниках. Її доля не була легкою. Багато років вона сумлінно працювала у їдальні в Тернополі, а згодом — тяжко й виснажливо в місцевому колгоспі, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я.
П’ятнадцять років тому відійшов у вічність її чоловік. І з того часу жінці довелося самій давати раду життю — тихо, гідно, без нарікань.
Попри поважний вік, бабуся дивує своєю світлою пам’яттю та внутрішньою енергією — вона добре пам’ятає усі події. У її очах — спокій і мудрість, вистраждана роками.
Разом із чоловіком, якого вже не має поруч, вони виховали трьох дітей — доньок Наталію та Марію і сина Володимира. Доля щедро нагородила її продовженням роду: бабуся має чотирьох внуків та семеро правнуків — своє найбільше багатство.
Вона щиро любить свій дім і рідну землю.
А нині в пані Мирослави є одна, єдина мрія — щоб із війни повернувся її любий внук Віктор. Вона щодня молиться за нього, вірить і чекає. Тихо. По-бабусиному. Всім серцем.
Низький уклін ювілярці за прожиті роки, за щоденну працю, за мудрість, яку вона несе людям простою присутністю.
Нехай Господь дарує Мирославі Іванівні ще багато тихих, світлих днів поруч із рідними.