З глибоким сумом та невимовним болем Новодунаєвецька громада 6 жовтня 2025 року провела в останню путь свого земляка, 23-річного Ремішевського Мирослава Владиславовича, мешканця села Лошківці. Цей день назавжди закарбувався в пам’яті як день скорботи та невимовної втрати. Небо ніби плакало разом з усіма, хто знав, любив та шанував Мирослава. Попри негоду, сотні жителів громади, стоячи на колінах, з квітами та українською символікою в руках, зі сльозами на очах зустрічали тіло полеглого Героя.

Мирослав був одним із найкращих Захисників України, мужнім воїном, який назавжди залишиться в пам’яті як приклад безмежної любові до Батьківщини та незламності духу. Він хоробро боровся з ворогом, захищаючи кожного з нас, і за це заслуговує на вічну вдячність. Багато теплих слів було сказано про нашого Захисника, але, на жаль, часто ми говоримо їх надто пізно. Мирослав був порядною, відповідальною, доброю та чуйною людиною. Усього 23 роки – все життя було попереду, але війна, на жаль, забирає найцінніших. Його життя обірвалося на Донецькому напрямку. Одна мить – і життя родини Ремішевських назавжди змінилося. Ця втрата – це глибока, незагоєна рана в їхніх серцях, зламана доля, нездійсненні мрії.

Мирослав був світлом, що осяювало життя його близьких. Звістка про його загибель принесла невимовний біль кожному, хто знав його. Пам’ятаймо щодня, якою ціною нам дається мирне небо. Щирі співчуття рідним та близьким Мирослава. Нехай Господь дасть вам сили пережити цей біль. Ми схиляємо голови в глибокій пошані перед його мужністю, честю та відданістю Україні.

🕯Вічна Слава та Шана Воїну – Захиснику Мирославу Владиславовичу Ремішевському!🇺🇦