Видатні особистості Ічнянщини: Життя і творчість Антона Штепи

Антон Гнатович Штепа – видатний різьбяр України, чия творчість залишила глибокий слід в історії українського мистецтва. Він був членом Спілки художників України, заслуженим майстром народної творчості, лауреатом Державної премії ім. Катерини Білокур, кавалером ордена «За заслуги» та стипендіатом фонду інтелектуальної співпраці «Україна – ХХІ століття». Його життя та мистецтво – приклад відданості народним традиціям та безмежної любові до рідного краю.

Сивочолий, з відкритим поглядом блакитних очей, із хвацько закрученими вусами, Антон Штепа за життя став легендою. Його самобутній талант митця, музиканта та майстра різьблення визнаний по всій Україні. Родина Антона Гнатовича бере свій початок від баби Штепихи, у якої було троє синів. Саме в родині, де панували працьовитість та любов до землі, 22 листопада 1903 року в мальовничому селі Сваричівка, що на Ічнянщині, народився Антон.

З дитинства Антон мав тонку душевну натуру, був чуйним та добросердечним. Він відчував глибоку любов до природи, тварин та птахів. Від діда й баби перейняв любов до рідного краю, мистецтва, пісень та звичаїв. В дитинстві чув багато пісень, казок та оповідань, що розбуджували його фантазію і потяг до творчості.

З дев’яти років Антон пішов до сільської школи, де він добре вчився та гарно малював. Три класи земської школи стали єдиною офіційною освітою в його житті, але він постійно вчився та розвивався. З юних років він допомагав батькам по господарству, пас худобу. Пізніше, окрім сільського господарства, будував хати, клав печі, ремонтував різні речі, шив одяг. Його захоплення технікою вилилося у створення дерев’яного велосипеда та навіть парової машини, яка отримала нагороду на сільськогосподарській виставці.

Антон Штепа мав хист до всього: до мистецтва, техніки та музики. Допомагав дідові в полі, а коли батька забрали на фронт Першої Світової війни, почав шити одяг. Дід і батько передали йому любов до народної творчості. Антон добре володів різними способами обробки дерева, виготовляв вози, сани та інші речі, які прикрашав різьбленим геометричним орнаментом. Він почав з малювання, а потім опанував інші ремесла, додаючи до них щось своє.

Улюбленим музичним інструментом Антона Гнатовича була ліра. Він навчився грати на ній, а його гру в 1981 році демонстрували по телебаченню. Грав зі своїм оркестром в Чернігові та Києві, веселив душу народними мелодіями. Пізніше він захопився різьбою по дереву, створюючи унікальні роботи на різноманітні теми, від історії до творів класиків.

Антон Штепа ніколи не робив ескізів, а брав колоду і експромтом відтесував усе зайве. За своє життя він створив понад 300 робіт. Про його життя та творчість було знято документальні фільми. Вироби Антона Штепи експонувалися в різних музеях України та за кордоном, приносячи славу своєму автору. До 100-річного ювілею майстра відбулися урочистості, а указом Президента України він був нагороджений орденом «За заслуги».

Антон Штепа прожив 102 роки, залишивши після себе велику спадщину. Похований у рідному селі Сваричівка. «Є така «професія» – творити красу. Бути її творцем може лише людина, яка сама красива. Не обличчям. Усією своєю натурою. Таким був наш славний земляк Антон Штепа» (А. Фомічов).