Володимир Євгенович Цінцірук пережив ворожий обстріл фосфорними боєприпасами. Тоді побратими дали йому позивний «Фосфор» – як символ витримки і сили духу.

Після лікування старший водій 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила знову став у стрій і продовжив службу на одному з найгарячіших напрямків Донеччини – в районі Часового Яру (Бахмутський район).

16 листопада 2024 року життя Володимира Цінцірука обірвалося внаслідок ворожого обстрілу із застосуванням артилерії, ударів FPV-дронів та скидів із БпЛА.
Довгі 17 місяців рідні чекали звістки, не полишаючи надії на повернення.

Сьогодні Володимир Цінцірук повернувся додому – у село Гаї-Смоленські.
Тут зустрічали Героя зі сльозами та мовчазною шаною. Увесь шлях від початку села до рідної оселі, де він створив сім’ю, люди встелили живими квітами – кілька кілометрів вдячності, пам’яті та невимовного болю. Попереду траурної ходи несли державний прапор зі світлиною Захисника.

Родом із Пікамінщини, саме в Гаях-Смоленських Володимир Євгенович знайшов свій дім, будував життя і майбутнє, за яке віддав найцінніше.
Йому назавжди 47 років.

Схиляємо голови у глибокій скорботі разом із рідними та близькими.
Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України.