22 серпня виповнюється рік з дня, коли загинув наш земляк, солдат Дмитро ФЕДОРЧУК, віддавши життя за волю та свободу України. Міський голова Ніла Островська та керуючий справами Тетяна Романюк вшанували пам'ять Воїна, поклавши квіти на його могилу та вшанувавши його хвилиною мовчання. Дмитро Федорчук народився 18 вересня 1985 року в Хмельницькому. Згодом сім'я переїхала на Красилівщину, в село Дубище. Там народилася його сестра Анна. Дмитро допомагав батькам по господарству, грав у футбол, ловив рибу. Навчався у Волицькій гімназії. Після школи намагався здобути професію кухаря, але не завершив навчання. Повернувшись у рідне село, Дмитро пішов працювати на Красилівський агрегатний завод, де грав у футбольній команді ФК «КАЗ», здобуваючи кубки та медалі. Його підтримували тітка Олена Григорівна та двоюрідна сестра Наталія. У 2008 році Дмитро одружився з Мариною. Працював на заводі «Атонмаш», а потім повернувся на Красилівський агрегатний завод. Дмитро був товариським, мав багато друзів, завжди допомагав іншим. Подружжя мріяло про дітей, але мали 14 похресників. Повномасштабне вторгнення Росії змінило плани. Дмитро працював на заводі, виготовляючи важливі деталі для захисників. 29 квітня 2024 року його мобілізували. Він служив у 11-му Краматорському прикордонному загоні. Після підготовки, де здобув професію оператора ПЗРК, його підрозділ вирушив на Харківщину. 2 серпня Дмитро повідомив, що йде на бойове завдання. 22 серпня він востаннє зателефонував рідним. 23 серпня стало відомо про його загибель на Харківщині. Його життя стало свідченням мужності та відповідальності за свій народ. 8 вересня 2024 року Дмитра Федорчука посмертно нагородили нагрудним знаком «Почесний громадянин Красилівської міської територіальної громади». Низький уклін Воїну, якому назавжди 38. Вічна пам'ять і слава Дмитру Федорчуку!