🕯️ Війна продовжує свої чорні жнива, безжально забираючи найкращих синів України…ще одна непоправна втрата — відійшов у вічність наш земляк, Захисник України, Маркович Андрій Володимирович (27.07.1975 р.н.).

Андрій народився у селі Крилів. Тут минули його дитячі роки, формувався його характер — щирий, працьовитий, справедливий. Навчався у ПТУ №25 м. Дубно, де здобув фах і зробив перші кроки у доросле життя. Одружившись, проживав у селі Маївка.

Працював у млині в селі Варковичі, згодом — на автозаправній станції. Його знали як відповідальну, добру і відкриту людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Проходив строкову службу у місті Котовськ біля Одеси. А вже у 2014 році, не вагаючись, став на захист України. Протягом двох років виконував бойові завдання в зоні АТО, захищаючи нашу державу, її незалежність і кожного з нас. За мужність та відданість Україні отримав державні нагороди.

З початком повномасштабної війни знову пішов боронити рідну землю. На жаль, отримані в боях поранення виявилися несумісними з життям…Його життєвий шлях обірвався 05.04.2026 року.

У ці дні, коли вся країна готується зустрічати світле свято Великодня, ми змушені схиляти голови у глибокій скорботі… Бо саме завдяки таким Героям ми маємо можливість жити, вірити і сподіватися.І навіть у ці святі дні ворог продовжує нести смерть і біль на нашу землю…

Та найважчий біль цієї втрати — для найрідніших…
У Андрія залишилися батько та донька, для яких він був опорою, захистом і цілим світом. Неможливо знайти слова, які б загоїли цю рану… Неможливо змиритися з тим, що більше не пролунає його голос, не буде його підтримки, його тепла…

Схиляємо голови у глибокій скорботі разом із родиною. Розділяємо цей нестерпний біль втрати та щиро співчуваємо близьким та всім, хто знав Героя.

Він віддав найдорожче — своє життя — за кожного з нас, за нашу свободу і мирне небо.

🕯️ Вічна пам’ять та слава Герою України.