ВІЙНА СПОПЕЛЯЄ НАС ЗВІСТКАМИ ПРО ВТРАТИ
Трагічна звістка знову сколихнула Богуславську громаду — 18 серпня 2024 року під час боїв на Запорізькому напрямку загинув наш земляк із Ісайок ПІЛЬГУН Євгеній Андрійович, кулеметник 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти в/ч А 4848, якому навіки буде 32 роки.
Народився Герой 18 квітня 1992 року в Ісайках. Закінчив у рідному селі школу та вступив до Богуславського гуманітарного коледжу імені І. С. Нечуя-Левицького на спеціальність «Образотворче мистецтво». Під час навчання в коледжі Євгеній проходив практику в рідній школі, де викладав трудове навчання та образотворче мистецтво. Як же діти любили цього творчого, завжди усміхненого, доброго викладача-студента!..
Після отримання диплому юнак деякий час працював вожатим у оздоровчому закладі «Чайка», а потім став заробляти на будівництвах. Як згадує ненька Наталія Анатоліївна, син був майстром на всі руки, був творчою особистістю : «Він умів і змайструвати щось із дерева, й зробити будь-який виріб із глини, а найбільше любив писати портрети, особливо простими олівцями. Скільком знайомим від подарував свої роботи — й не порахувати…»
Коли 3 квітня 2024 року Євгенія Андрійовича призвали на захист країни, не ховався, змінив пензлі та кельму на зброю, адже мав гарний приклад, свого батька Андрія Анатолійовича, котрий вибиває ворога із рідної землі із 10 березня 2022 року. Батько, переживаючи за сина, робив усе можливе, аби перевести його в своє відділення, аби мати можливість захистити свою кровинку, проте Євгеній відмовився: «Я повинен пройти цей шлях сам, а не бути під надійним «крилом» батька».
На жаль, він пройшов зовсім короткий шлях бійця, але це був шлях справжнього Героя. Під час останнього бою, як повідомили рідним його бойові побратими, він врятував не одне життя: «Після повернення із завдання ми потрапити під ворожі обстріли, і Євгеній нас прикрив, він допоміг нам вийти із «гарячої» точки, а сам загинув. Ваш син врятував нам життя».
Найщиріші співчуття неньці загиблого захисника Наталії Анатоліївні, батьку Андрію Анатолійовичу, старшому брату Сергію із родиною, всім рідним, друзям та побратимам. На жаль, наш Герой не створив власну сім’ю, не став люблячим татком, проте він був найкращим дядьком для своїх п’ятьох племінників, наймолодшій із яких, Марійці, днями виповниться лише рік.
Сумуємо разом із рідними, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Дорогі земляки, не забуваймо, яка ціна нашого сьогоднішнього спокійного життя в рідних домівках!
ПРО ДЕНЬ І ЧАС ЗУСТРІЧІ ТА ПРОЩАННЯ ІЗ ГЕРОЄМ БУДЕ ПОВІДОМЛЕНО ДОДАТКОВО.