«Він був серцем мого серця, душею моєї душі…»

Сьогодні знову у нашій громаді день скорботи. Молодий воїн, наш земляк Сергій Вікторович Фурман повертається додому на щиті.

Сергій народився 18 вересня 1989 року у селищі Нова Ушиця. Там, серед чудових подільських краєвидів пройшло дитинство хлопчика, там він навчався та успішно закінчив загальноосвітню школу № 2. У своєму селищі вступив до відомого на Хмельниччині технікуму механізації сільського господарства та здобув фах агронома. І хоч за спеціальністю попрацювати не вдалося, Сергій завжди до будь-якої роботи ставився відповідально. Трудився у сфері приватного бізнесу. Згодом доля подарувала юнаку щасливу мить зустрічі із коханою людиною — прекрасною дівчиною Наталею, яка на той час проживала у Ярмолинцях. Так і для Сергія наше селище стало місцем, де він оселився, щоб створити хорошу, міцну, люблячу родину. Невдовзі Сергій освідчився Наталії. Для нього вона та двійко дітей від першого шлюбу стали сім’єю, куди хотілося бігти, щоразу повертатися з роботи, влаштовувати свята та просто насолоджуватися сімейними вечорами. Наталя працювала на підприємстві мережі «Lanet», а Сергій — у магазині будматеріалів.
До лав Збройних Сил України молодий чоловік приєднався у серпні 2024 року. Проходив навчання в Італії, здобув військовий фах пілота БПЛА. Після повернення в Україну служив у Краматорську, а також на Покровському напрямку. Недовга ротація — і знову у найгарячішу точку — Донеччина. Протягом усього часу Сергій вдосконалював свою майстерність пілота, доєднувався до тренінгів та навчань, навчався новому самотужки. Постійно був на зв’язку з дружиною. Разом мріяли про мирне життя, будували плани на майбутнє. Але трапилось по-іншому. Молоде життя обірвалося від ворожої кулі.
«Такої доброї людини я в житті не зустрічала, — розповідає дружина, — Він цінував сім’ю. Ми не можемо повірити, що його немає. Співчутливий, турботливий, завжди цікавився чи у нас усе добре, чи мають діти усе необхідне до школи. Натомість коли я запитувала, як у нього справи, відповідав завжди однаково: «У мене все добре». Для мене він став просто Ангелом, якого Господь послав з небес, щоб показати, як люди вміють любити, цінувати…».

Сергій любив спорт, ще зі школи займався футболом, брав участь у міжрайонних та обласних змаганнях. Навчав футбольним азам сина. А ще захоплювався рибалкою.

Сьогодні ці світлі спогади для батька, дружини, дітей є болючими. «Серце мого серця, душа моєї душі», — так зворушливо говорить про свого чоловіка Наталія. А сьогодні усі вони разом із земляками проводжали Сергія у останню земну дорогу.

У Ярмолинцях прощання відбулось на центральній площі селища. Люди прийшли, щоб віддати данину пам’яті воїну, який поклав на вівтар свободи України власне життя.

Чин панахиди звершили священники Ярмолинецького округу ПЦУ на чолі з благочинним о. Миколаєм Коваликом спільно із військовим капеланом частини, де служив Сергій.
Від громади виступив Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк. Він висловив щире співчуття рідним, близьким та побратимам Героя.

Море квітів лягли до труни воїна, як вдячність та сум за таким молодим квітучим зламаним життям.

Місцем вічного спочинку Героя стане кладовище у Ярмолинцях. Вічна пам’ять та подяка воїну за його жертовний подвиг заради життя. Співчуття рідним, сім’ї.

Хай Господь візьме світлу душу Сергія у райські оселі та дарує спокій і благодать. А ми завжди будемо пам’ятати подвиг воїна. Ім’я Сергія Віталійовича Фурмана буде вписане в історію Ярмолинецької громади.