Петро Кшемінський – ім’я, що назавжди закарбується в нашій пам’яті, ім’я, що викликатиме гордість і сум. Він жив, мріяв, посміхався, любив життя та своїх рідних. Сьогодні, 19 вересня 2025 року, в селі Маліївці, на фасаді Малієвецької гімназії, відкрили вже третю меморіальну дошку на честь випускника цієї школи, який віддав своє життя за Україну. Це болюче нагадування про ціну, яку ми платимо за мирне небо.

Петро Кшемінський, як і багато справжніх героїв, ніколи не прагнув слави. Його шлях до захисту України розпочався ще у 2015 році, коли разом із друзями він взяв до рук зброю, аби протистояти російській агресії на сході. Вони боролися пліч-о-пліч за спокій українців, спільно вірили в Перемогу. На жаль, тепер їхні світлини поруч, на меморіальних дошках, що увічнюють їхній подвиг.

Він більше ніколи не обійме своїх близьких, не переступить поріг рідного дому. Петро не встиг створити власну сім’ю, але залишив після себе чудову донечку Ангелінку. Для його матері, Валентини, він назавжди залишиться в серці та думках, як символ мужності та жертовності. Меморіальні дошки – це не просто пам’ятні плити. Це тиша, спогади, імена тих, кому ми зобов’язані кожним світанком. Це вшанування найкращих серед нас, тих, хто обрав шлях Захисника. Ми низько схиляємо голови перед подвигами наших воїнів, перед їхньою незламністю та відвагою. Вічна слава та шана воїну Петру Кшемінському! Ми живі, доки пам’ятаємо.