Роман Гармаш — ім’я, яке назавжди вписане в історію Тернопільщини та в серця всіх, хто його знав. 18 вересня у Малоходачівській гімназії відкрили меморіальну дошку в пам’ять про полеглого воїна, колишнього учня цього навчального закладу. Ця подія стала ще одним свідченням глибокої шани до захисника, який віддав найцінніше — своє життя — за майбутнє України.

На урочисте відкриття меморіальної дошки Роману Гармашу зібралися рідні, друзі, однокласники, вчителі, учні, представники громади, священник та всі небайдужі. Вони прийшли, щоб у другі роковини загибелі воїна вшанувати його подвиг, боротьбу, сміливість та звитягу. Присутні висловили щирі слова співчуття доньці Романа, сестрі Світлані Гуменній, депутатці Тернопільської районної ради, матері загиблого та всім рідним, які втратили найдорожчу людину.

Пам’ять про Романа Гармаша житиме в серцях доти, доки наступні покоління вшановуватимуть його подвиг. Адже він віддав за наше майбутнє найцінніше — власне життя. Вічна пам’ять і вічна слава Герою.

Роман Гармаш народився 18 березня 1983 року в місті Підгородне Дніпропетровської області. Згодом жив у селі Малий Ходачків на Тернопільщині. Після закінчення школи його призвали на строкову службу: спочатку відібрали до президентських військ, а згодом він служив і навчався у 113-й військовій школі молодших спеціалістів в Ужгороді, де здобув кваліфікацію кухаря третього розряду. Потім працював у будівельній та дорожній галузях в Україні та за кордоном. Любив природу, захоплювався риболовлею.

З перших днів повномасштабного вторгнення Роман долучився до територіальної оборони, а згодом — до 5-ї окремої штурмової Київської бригади. Його бойовий шлях пролягав через Краматорськ, Часів Яр, Бахмут, Костянтинівку, Покровськ, Кліщіївку та інші найгарячіші точки фронту. Спочатку служив на командному пункті батальйону зв’язку, а згодом виконував завдання в оперативному підпорядкуванні батальйону розвідки, свідомо обираючи найважчі ділянки роботи.

Рідні називали його Ромашкою, тому він обрав собі це псевдо. Згодом мав ще одне — Кухар, адже любив готувати для побратимів. 17 вересня 2024 року Роман повідомив рідним, що йде на позиції і з ним не буде зв’язку. Пообіцяв зателефонувати за тиждень, але 18 вересня поліг від вогнепально-осколкових поранень. За два дні побратимам вдалося евакуювати його тіло з поля бою.

Меморіальна дошка Роману Гармашу в Малоходачівській гімназії — це не лише данина пам’яті. Це нагадування про ціну свободи, про мужність простих українців, які стали на захист держави. Вшанування пам’яті загиблого воїна на Тернопільщині об’єднує громаду та передає молоді приклад самопожертви й патріотизму.

#романгармаш