В Україні, на відміну від країн Європейського Союзу, поширена практика прийняття рішень щодо дитини АДМІНІСТРАТИВНИМИ органами (органами опіки та піклування). Не СУДОВИМИ, як в країнах ЄС.

📌Саме це ускладнило прийняття наших громадян, коли вони шукали тимчасовий прихисток за кордоном. Через наявні у громадян України НЕ СУДОВІ, а адміністративні рішення щодо влаштування литини і визначення законного представника дитини, діти вилучалися судовими рішеннями країн перебування з сімей, які належним чином були уповноважені Україною.

📌Саме це ускладнює і надалі буде ускладнювати процедури, зокрема і повернення дітей після війни в Україну.

👓Очікувалося, що передача СУДАМ частини повноважень органу опіки та піклування і стане суттю реформи щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Поки що не сталося. А жаль. Не сталося і з деякими іншими, штучно виокремленими напрямками діяльності, які називають реформами, хоч вони не мають жодної ознаки змін, які можна було би назвати реформуванням.